ПРО ЩО ДУМАЛОСЬ БАТЬКУ?

A гіркі вісті не переставали додавати смутку i тривоги в людські душі І навіть вкарбувалися в мою.

3 вуст в уста передавалася трагічна історія, що трапилась на Кручі. Хтось прослідкував, що в хату колгоспника Ганая зайшло жебраченя i назад не вийшло. Це викликало підозру. Заявили в міліцію. Зробили обшук i знайшли в горшках м´ясо. 3 одного викотився дитячий пальчик. Людоїда вивезли кудись у невідомість.

Той пальчик залишився в мене в уяві на все життя, як символ тодішнього голодомору.

На Хомутецькій вулиці голод один за одним забрав на той CBІT чотирьох дітей у якоїсь Лейчихи. Нещасна жінка самотужки витягала діток на кладовище в рядні.

Цю звістку, пам´ятаю, принесла в наш дім материна сестра баба Лукера. А це вже трагедия близька до нас: на глинищі в канаві.вранці знайшли мертвого Тозика. Цього хлопця я майже не знав, бо він якось цурався дитячого гурту. Але два чи три рази бачив його: сумного, байдужого, дуже виснаженого. Говорили, що його багатодітна мачуха у першу черту рятувала від голодної смерті своїх рідних дітей.

Поклали робітники цегельного заводу Тозика в грабарку i кудись одвезли нещасного.

Cпіткало лихо i діда Сокола з Махнівки, одвічного громадського пастуха, який до глибокої старості пpoнic i людську повагу. Дочекався старий достигаючих колосків після голодування, досхочу поїв з них каші і — ледь люди врятували. Казали, що багато людей після таких раптових після тривалого голодування наїдків померли.

А ще... Та xiбa перелічиш yci Tі прояви голоду, про що повнився людський поголос!

...Весна впевнено повернула на літо.

Зачервонілися в садку верхівки вишень. Уже коли прикупить мати на базарчику окраєць хліба й розділить по кусочку, то можеш вилізти із своєю пайкою на дерево й там поснідаєш з... приправою.

I корінчики буряків на грядках потовстішали, i морквини. Для борщу з лободою, щавлем i кропивою — це вже ніби й суттєва добавка.

...Прийшов якось батько з косовиці ciнa на обід. У гарячі часи після нічних змін він завжди виходив у поле з вилами чи косою. Не тільки через трудолюбство чи на прохання бригадира, а й за додатковий трудодень, щоб надіятись на якісь додаткові грами зерна восени.

Мати поставила перед ним на стіл миску зеленого борщу, засмаченого олією,тоненьку скибочку хліба і чашку молока. Сьорбнув кілька paзiв, поклав ложку. На якусь мить задумався. Одмахнув ліктем миску од себе, що аж зелень плеснула на клейонку. Нічого не сказав. Встав з-за столу i пішов у садок. Під крайньою од города високою вишнею стояв дерев´яний «козел». Виліз на нього, зірвав жменю спіліших ягід.

Пройшов батько по стежині до берега, де в безвітряному сонячному небі ледь-ледь ворушили вітами ще предковічні верби. Став на межі, повернувшись лицем через берег у бік сільського центра, де ще й церква височіла над річкою, задумався.

Про що ж ти думаєш, батьку? Може, запитуєш Бога, за які гріхи вклепався до проклятого колгоспу? Віддавши туди i коня, i воза, i плуга та ще й подарував тридцятивідерного казана, бо не було в чім на свинофермі варити тваринам їжу. Надіявся на обіцяне щастя, а що заробив? Це ж маєш добру професію — кравця. Mir би завжди копійчину заробити, та боїшся навіть швейну машину на людські очі показати. Особливо податківцям, які й зараз, у цей тяжкий час, не перестають оббивати пороги хати: давай м´ясо, молоко, яйця, шкури, сільськогосподарський, штраховку... А побачать машину, то або опишуть i заберуть, або припечугь ще й податок на заняття приватним ремеслом.

Маєш i дужі руки, i не ледачий, i не п´яниця, i не дурний — он скільки книг зберігаєш у домі, а куску хліба жадний. Це ж у Брусилові скільки підприємств! Miг би, як інші, десь працювати i одержувать щомісяця зарплату, а не чекати, чим «плюнуть» на руку восени в колгоспі.

Робітникам i службовцям он видають ще й пайки — муку, цукор, олію, крупи. Піддержують трохи державних, а колгоспники — виживайте, як може¬те.

Казала по секрету баба Чалдонка, що поварює в спецстоловці: усе районне начальство, райпарткомівське i райвиконкомівське, бшьше й менше, туди на пільгах прикріплене. А в міліції, кажуть, є власна безплатна столовка з підсобним господарством для своїх службовців. Як ішов сьогодні вранці iз сторожування, стрічав на кутку біля Левової хати одного, перехрещеного ремінцями, з наганом, повним ситим лицем — їхав на Осівці. Кінь вгодований, тільки попухкуе ситим задом. Міліціонер зиркнув підозріло на нього, небритого, в засмальцованому піджаку, як на якогось злочинця. Хоча б головою кивнув. Мабуть, звик, щоб йому вклонялися...

Hi, нікуди од своєї важкої долі ти вже не подінешся. Бо ти ж не навчився нi спекулювати, нi брехати, не вмієш красти, викручуватись, не коритись. Ти йдеш у житті чесною дорогою, трудовою, а на ній як же багато груддя й вибоїн! А ще ж випало трудитися в найгірший, сталінський період колгоспного життя, коли чесна, важка селянська праця ставиться в ніщо...

Повернувся батько до хати.

Maтip застав на кухні, біля печі, фартухом втирала очі.

— Подивись, Ганно, може щось там у чавунці залишилось. Доїм та буду йти. Бо вже, мабуть, на кутку біля Лева збираються з обіду кocapi в поле.