Церква в Брусилове в 18 веке

 

Логотип сайта

"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Река Здвиж

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG


СТАТТІ

 

 

СТАТТІ ПРО ІСТОРІЮ

Віктор Ткаченко "Про голодомор і історичну пам´ять"
Лист члена ЛКСМУ Г. І. Ткаченка Секретарю ЦК КП(б]У С. В. Косіору
В.З. Савченко "Де ж той Здвиженськ?"
В. Кисіль "Брусилів в складі Київської Русі"
В. Кисіль "Брусилів під владою Польщі"
В. Кисіль "Брусилів і царська Росія"
О.М. Іващенко "Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни"
О.М. Іващенко "Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)"
Я. Галайчук  "На березі Здвижа"
О.М. Макаренко "Кістлявою рукою..."
М. Поліщук  "Соловіївка: 1933"
Я. Галайчук  "З історії наших сіл"
Створення комсомолу на Брусилівщині
Серпневе повстання 1918 року
І. Мордалевич  "Як встановлювалася Радянська влада на Брусилівщині"
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина перша)
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина друга)
Б. Роздобудько  "Археологія Житомирської області"
Б. Роздобудько  "Землі Житомирської області  в складі Київської Русі"
Б. Роздобудько  "Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області"
Я. Галайчук   "Чи був Т.Г. Шевченко в Брусилові?"
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 1.
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 2
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 1. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 2. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини"
В. Святненко "Родовід Бутовичів"  Ч. 3. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 1.
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 2.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 1.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 2.

Де ж той Здвиженськ?

В.З.Савченко,
педагог, митець, режисер, письменник, Лауреат премії ім. І. Огієнка, заслужений артист України.

З часiв Давньоруської доби i до тридцятих pоків ХХ столiття шлях з Володимира, що на Волинi, Луцька i Межибожа, Кременця i Острога стелився до Києва, перетинаючи рiки Горинь, Случ, Teтерів i нашу, майже непримiтну тепер рiчечку Здвиж. Вона лежить, як рушник у весiльного свата на грудях, через весь Брусилiвський район навкіс з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. За Київської Pyci piка Здвижень була повноводою, судохiдною рiкою, що впадала в Teтерів, а той виносив свої води у Борисфен - Днiпро. Живився Здвижень з лiсових джерел, болiт та озер, якi вiчно дихали ранковими туманами над Полiськими луками.

На берегах сучасного Здвижа пiд час археологiчних розкопок, здiйснених у 1950-тi роки, знайдено залишки цивiлiзацiї ще з часiв Бронзового віку, а також виявлено слiди слов'янських поселень II-III столiть нашої ери. За свiдченнями деяких краєзнавцiв, саме у цих мiсцинах, де правiчнi лiси переходили у широкi лани орної землi, стоядо десь місто Здвиженськ. Його назва згадується в «Повiстi врем'яних лiт» при описi подiй l097 року.

Здвиженськ входив свого часу у велику оборонну трiйць мiст-фортець, що берегли Київ, Вручий (Овруч), Іскоростень (Коростень) i Здвиженськ - ось ті мicтa, що упродовж столiть брали на себе удари легiонiв польсько-литовських магнатів. А коли монголо-татари iшли зi Сходу грабувати Погорину, Волинь i Польщу - міста з цiєї трiйцi знову, ставали епiцентрами кривавих бойовищ. Бо лише здолавши фортецi русичiв, хани Батий чи Куремса могли просуватися зi своїми полчищами далi на Захiд.

Історiя чомусь несправедливо вчинила, не зберiгиш достовірно, якому ж саме теперiшньому поселенню належить прадавня назва Здвиженськ? Може, воно стояло колись у вepxiв'ї рiки Здвиж i пiд нищiвними ударами трагiчної долi занепало до рiвня нинi сущого села Здвижка, що мае лише сiмдесят дворiв? Чи його дитинець височiв на берегах пiвострова - там, де потопає в садах сучасне ceло Мiстечко? На мicцi цього поселення, до речi, є залишки фортифiкацiй, а легенди свiдчать, що за давнини тут було багато церков рiзних вiросповiдань.

Але з початку вiсiмдесятих pоків двадцятого столiття деякi краєзнавцi активно пропагують версiю, що назва древнього Здвиженська належить тому поселенню, яке лягло пiдмурком для мicтечка Брусилiв. Але коли i чому предки теперiшнiх брусилiвцiв «зреклися» назви Здвиженськ, міста, овiяного славою давньоруських бойовищ, пояснень нема.

Отже, шановний читачу, пеpeгорнімо кiлька cторінок з icторичної минувшини цього краю.

Записи згадуваної вже «Повісті врем'яних лiт» свiдчать, що в 1097 poці колесо князiвських мiжусобиць прокотилося i через Здвиженськ. Процитуємо дослiвно: «Саме того року князя Теребовлянського Василька, ослiпленого його дядьком, князем Володимиром Давидом Ігоревичем за участю Київського князя Святополка, везли з Києва до Володимира, i пiд час зупинки в Здвиженську мiсцева попадя прала закривавлену сорочку мученика i оплакувала його калiцтво».

Це лiтописне свiдчення подає нам дату, коли вперше згадується у лiтописах назва мicтa Здвиженськ - 1097 piк.

А до чого ж тут Брусилiв, назва якого зустрiчається вперше в купчих дiлових паперах, датованих аж 1541 роком?

Чи ж мали пiдставу брусилiвцi у 1997 роцi гучно вiдзначати дев'ятсотлiтнiй ювiлей свого мiстечка? І я на тому святі був, як кажуть, «мед-пиво пив», але якийсь глибинний внутрiшнiй голос мене часто нiби запитує: а може, Здвиженськ i Брусилiв - не одне i те ж місто?

Звернiмося ще раз до лiтопису: «І взявши його (покалiченого князя Василька - В. С.) на коврі, положили вони його на воза, як мертвого, i повезли його до Володимира. І коли прибули вони до города Здвиження, перейшовши мicт Воздвиженський, то стали з ним на торговищi, i стягнувши з нього сорочку криваву, дали попадi випрати... Попадя ж, виправши, одягла її на нього, i плакати стала. І збудив йога плач, i спитав він: «Де се я єсмь?» Вони ж сказали йому: «У городi Здвиженi». І попросив він води, i вони дали йому. І випив він i вернулись до нього душа i опам'ятався він».

Помiркуємо разом, шановний читачу. Якщо почет їхав до нинiшнього Брусилова не з боку Ставищ, а старим шляхом з боку Бишева чи Вiльнi i зупинився, лише перетнувши piку Здвиж, то виходить, що подорожнi опинилися на лiвому березi. Але ж вiдомо, що церкви i костьоли, збудованi за часiв польсько-литовської унії та й iншi громадськi споруди, мicтилися на правому березi Здвижа. Як свiдчить лiтопис, князя Василька повернула до пам'ятi джерельна вода з криницi, що поблизу ярмарку. А ярмарок у Брусиловi, принаймнi упродовж кiлькох oстаніх столiть, був розташований на правому березi Здвижа, з боку таких великих поселень, як Фастiв, Скочища, Корнин, Соловіївка.

(Джерело: газета "Відродження" №28 (4791)

 

  повернутися назад

 

© 2007-2010 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.