Церква в Брусилове в 18 веке

 

Логотип сайта

"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Река Здвиж

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG


СТАТТІ
 

СТАТТІ ПРО ІСТОРІЮ

Віктор Ткаченко "Про голодомор і історичну пам'ять"
Лист члена ЛКСМУ Г. І. Ткаченка Секретарю ЦК КП(б]У С. В. Косіору
В.З. Савченко "Де ж той Здвиженськ?"
В. Кисіль "Брусилів в складі Київської Русі"
В. Кисіль "Брусилів під владою Польщі"
В. Кисіль "Брусилів і царська Росія"
О.М. Іващенко "Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни"
О.М. Іващенко "Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)"
Я. Галайчук  "На березі Здвижа"
О.М. Макаренко "Кістлявою рукою..."
М. Поліщук  "Соловіївка: 1933"
Я. Галайчук "З історії наших сіл"
Створення комсомолу на Брусилівщині
Серпневе повстання 1918 року
І. Мордалевич  "Як встановлювалася Радянська влада на Брусилівщині"
Я. Галайчук   "Чи був Т.Г. Шевченко в Брусилові?"
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина перша)
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина друга)
Б. Роздобудько  "Археологія Житомирської області"
Б. Роздобудько  "Землі Житомирської області  в складі Київської Русі"
Б. Роздобудько  "Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області"
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 1.
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 2
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 1. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 2. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини"
В. Святненко "Родовід Бутовичів"  Ч. 3. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 1.
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 2.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 1.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 2.

"ПО ДОРОЗІ ДО ДАВНЬОГО ЗДВИЖЕНСЬКА"
(Частина перша)

«… і переїхавши міст Вздвиженський, стали на торговищі.»
(Літопис руський, 1097 р.)

В. Святненко

Майже 913 років спливло з того часу, як цілюща джерельна вода у древньому Здвиженськ-граді привела до тями напівмертвого осліпленого князя Василька Теребовлянського, а місцева попадя випрала в здвиженських водах його закривавлену сорочку. Але ще й досі залишається нез'ясованим, поблизу якого сучасного населеного пункту на Здвижень-річці (колишня назва річки Здвиж – Авт.) височіло те легендарне літописне місто Київської Русі.

Деяку ясність у визначення географічної території, де знаходився древньоруський Здвиженськ, може внести детальний розгляд маршрутів старих доріг, які стелилися з Києва на захід та перетинали на своєму шляху сучасну річку Здвиж. Одною з них везли у Володимир-Волинський пораненого князя Василька. Але якою?

Перш ніж перейти до розгляду стародавніх шляхів варто зазначити, що нині існують дві версії про місце, де відбулося криваве дійство осліплення. Згідно першої версії більшість істориків, серед яких був і перший президент України М. Грушевський, вважає, що цей акт звірячої розправи над своїм братом Київський князь Святополк та його дядько князь Володимирський Давид Ігорович учинили в княжому місті Білгороді (нині село Білогородка Київської області). Відомий «перекладач» літописів Л. Махновець подавав іншу версію. Він стверджував, що князя Василька Теребовлянського осліпили не в Білгороді, а в Звенигороді. В літописі місто, де відбулося це жахливе дійство, названо, як «градъ малъ», а це могло стосуватися лише Звенигорода, бо Білгород був центром удільного князівства. Ось, як йдеться про це в перекладеному з давньоруської мови літописі: «І на ту ніч повезли його до Звенигорода, - а це є город невеликий коло Києва, так верстов із десять оддалеки, - і, привізши його на возі, окованого, зсадили його з воза, і ввели у невелику хижу. І коли він [тут] сидів, узрів Василько торчина, що гострив ножа, і зрозумів, що хотять його осліпити, і заволав він до бога плачем великим і стогоном великим».

Наш земляк, видатний вчений-археолог В. Антонович встановив, що в XIV столітті на місці літописного міста Звенигорода знаходилось село Серяків (Серяков), яке, очевидно, утворилося після зруйнування Звенигорода татарами. На сьогоднішній день цього села не існує, але його приблизне місцезнаходження встановити не важко – це давно забуте киянами урочище Сірякове в Голосіївському районі Києва, що знаходиться поруч з вулицею Великою Васильківською.

Відомий київський історик і архітектор Юрій Асєєв відмічає, що до наших часів Києву вдалося зберегти всі три найдавніші шляхи: Вишгородський (північний), Васильківський (південний) та Білогородський (західний). Два перші навіть убереглися від перейменувань. Третій був більш відомий під назвою Старого Житомирського шляху тому, що після стародавнього Білгорода повертав на Житомир.

Вишгородський шлях з Києва вів до древлянської столиці Іскоростеня через Вишгород, Романівку, напевно і через місто Андрєєв (Андрієвку), де перетинав річку Здвижень. Одначе, ця дорога ніяк з Білгородом, а тим більше з Звенигородом, не стикувалася. Васильківський шлях із Києва проходив через Звенигород, Желяни (Жуляни), Боярку, Перепетиве поле, Васильків, Юр’єв (Білу Церкву), а потім далі на південь. В переліку транзитних поселень, через які стелився південний шлях, відсутній Здвиженськ,а сама дорога ніде через річку Здвижень проходити не могла.

Старий Житомирський шлях набув стратегічного значення ще в той час, коли Володимир Великий, вокняжившись у стольному граді над Дніпром, будував інші фортеці навколо Києва, а його син Ярослав був ще дитиною. Мине понад півстоліття, і саме цим шляхом поїде княжувати в далеку Францію княжна Анна Ярославна. Старий Житомирський шлях, також знаний як «гостинець» Білогородський, йшов з Києва через Житомир на Волинь. Цей шлях міг перетинати річку Здвижень в декількох місцях, а значить і проходити через літописний Здвиженськ.

Враховуючи, що Васильківський і Старий Житомирський шляхи проходили через Жуляни чи поблизу них, з великою долею ймовірності можна припускати, що осліпленого князя Василька повезли саме через Білгород, хоч би де його не осліпили: в Білгороді чи Звенигороді. Тому доречно було б визначити проміжні або транзитні пункти найдавнішої західної дороги.

В стародавніх літописах княжої доби, де йдеться про війни удільних князів між собою, згадуються військові походи через Мичеськ і Здвиженськ на річку Здвижень, а потім на Київ. Зрозуміло, війська могли рухатись тільки по добре відомій дорозі. В кінці XVIII – на початку XIX століття на правому березі Дніпра таких доріг, які вели з Києва, було вісім. На думку Л. Похилевича їх напрямок не міг сильно змінитися з часів Київської Русі. Нашу увагу привертає одна з цих доріг, яка вела з Білгорода через Здвиженьськ і Мичеськ, далі до річки Уші, а потім через Корець (Корчеськ), Доброгуж до Володимира Волинського. Ця дорога називалася Магістральним шляхом, і була відома з X століття.

Відомі історики стверджують, що за княжої доби Магістральний шлях був найкоротшою і головною дорогою на Захід. Зокрема, І.Крип’якевич відмічає, що головний шлях, який сполучав Галицько-Волинське князівство з Києвом, проходив з Володимира на Луцьк, Пересопницю, Дорогобуж, Корецьк, Возвягль, Мичеськ, Воздвижень (Здвиженськ), Білгород, а потім до Києва. Було ще другорядне відгалуження шляху, яке переходило Случ, через Білобережжя і Чортів ліс до Ушеська на р. Уші. Це була так звана «лісова сторона».

Про цей маршрут оповідає й М. Грушевський, але серед міст на його шляху чомусь не згадує Здвиженська: «Білгород стояв на «київськім путі», що з Києва йшов на Волинь і звідти в Польщу та центральну Європу: з Білгорода, наприклад, наша літопись дає маршрут через Кучар і Мутижир на Мичеськ, Возвягль і Корчеськ, Дорогобуж і Пересопницю. Лежучи на сім шляху, Білгород боронив переход через Ірпень, маючи зводний міст на сій ріці, і був наче ключем до Полянської землі з заходу».

По згадуємих в Іпатівському літописі окремим ділянкам доріг між містами Київської Русі мені вдалося відтворити Магістральний шлях з Білгорода на Володимир-Волинський по такому маршруту: Білгород (Білогородка)– Кучар (нині зникле село,урочище) – Мутижир (Мотижин) – Здвиженськ (Брусилів ?) – Мичеськ (Радомишль) –Возвягель (Новоград-Волинський) – Корчеськ – Сапогинь – Дорогобуж – Пересопниця –Луцьк – Володимир.

В польських архівних документах йдеться про ще один шлях, який вів до Києва через Білгород – «гостинець» Івницький. Польські історики називали цей шлях по-різному: Старим шляхом (тому, що дорога ця була ще за часів Київської Русі), «гостинцем» Івницьким (тому, що по ній із заходу до Києва їхали купці, яких мешканці транзитних поселень називали «гостями») і Смоляним шляхом (за часів польського панування в нашому краї по всьому напрямку цієї дороги вночі запалювали «смоляні бички»). Доволі цікавим виглядає маршрут цього шляху. Йшов він з Києва на Либідь, обік Жулян, на Борщагівку потім на Білогородку, потім на Брусилів, і далі на Івницю, проходив трохи в стороні Житомира на Слободище, а далі на Волинь.

Таким чином, за часів Київської Русі з Білгорода могли виходити три стародавні шляхи: Старий Житомирський, Магістральний та «гостинець» Івницький. Звичайно, від Білгорода до Мотижина, а це приблизно 21 верста, йшла одна дорога, яка могла розходитись тільки на ділянці Мотижин-Здвиженськ. Але де ж тоді знаходився Здвиженськ? Маємо і перший відомий проміжний (транзитний) пункт на Івницькій дорозі – Брусилів. Звісно, за часів Київської Русі назва Брусилова могла бути іншою. читати далі >>>

Повністю краєзнавче дослідження "В пошука давнього Здвиженська" можно прочитати в книжці В. Святненка "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини".

1...    2...  

  <<< повернутися назад

 

© 2007-2010 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.