Церква в Брусилове в 18 веке

 

Логотип сайта

"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Река Здвиж

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG


СТАТТІ
 

СТАТТІ ПРО ІСТОРІЮ

Віктор Ткаченко "Про голодомор і історичну пам'ять"
Лист члена ЛКСМУ Г. І. Ткаченка Секретарю ЦК КП(б]У С. В. Косіору
В.З. Савченко "Де ж той Здвиженськ?"
В. Кисіль "Брусилів в складі Київської Русі"
В. Кисіль "Брусилів під владою Польщі"
В. Кисіль "Брусилів і царська Росія"
О.М. Іващенко "Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни"
О.М. Іващенко "Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)"
Я. Галайчук  "На березі Здвижа"
О.М. Макаренко "Кістлявою рукою..."
М. Поліщук  "Соловіївка: 1933"
Я. Галайчук "З історії наших сіл"
Створення комсомолу на Брусилівщині
Серпневе повстання 1918 року
І. Мордалевич  "Як встановлювалася Радянська влада на Брусилівщині"
Я. Галайчук   "Чи був Т.Г. Шевченко в Брусилові?"
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина перша)
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина друга)
Б. Роздобудько  "Археологія Житомирської області"
Б. Роздобудько  "Землі Житомирської області  в складі Київської Русі"
Б. Роздобудько  "Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області"
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 1.
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 2
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 1. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 2. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини"
В. Святненко "Родовід Бутовичів"  Ч. 3. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 1.
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 2.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 1.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 2.

ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА:
Римо-католицький костьол та капуцинський монастир
(Частина перша)

В. Святненко

Визначною пам'яткою старовини давнього Брусилова, яку практично повністю знищила місцева влада протягом 1930-1980 років, був польський архітектурний комплекс на лівому березі Здвижа при в'їзді в наше містечко. Цей комплекс включав: римо-католицький костьол, капуцинський монастир з підземними ходами, монахський сад, «польський» цвинтар, фундушеву школу. З центрального входу він був обнесений довжелезним цегляним муром.

Римо-католицький костьол Зішестя Святого Духа і капуцинський монастир при ньому побудував Фелікс Щенсний Чацький 1780 року. Догоджаючи побожності вірян, він придбав для свого костьолу два тіла Св. Мучеників – Феодора та Ілюміната, з яких перше з каплею мученицької крові урочисто доставили до Брусилова 22 червня 1789 року. На честь засновника костьолу польські зодчі намалювали на внутрішніх стінах костьолу дві картини: на одній був зображений Фелікс Чацький, а на іншій - його померла дружина Катержина Малаховська (Маяховська). Помер Фелікс Чацький 2 червня 1790 року і був похований в склепі при брусилівському костьолі. На той час при костьолі вже існувала Брусилівська римо-католицька парафія, куди, крім самого Брусилова, входили 27 околичних сіл і близько півтори тисячі вірян.

Протягом 1902-1910 років пробощем Брусилівського римо-католицького приходу значився ксьондз Іван (Ян) Ідзковський. 1906 р. проти нього відкрили кримінальну справу за відстоювання прав на існування польських шкіл в Радомисльському повіті. Ідзковського мали засудити і відправити до Сибіру, але київський меценат Лукашевич захистив ксьондза в суді та вніс за нього в якості застави грошові кошти. Через деякий час справу закрили.

В перші роки радянської влади Брусилівський римо-католицький костьол працював. За свідченнями старожила Брусилова Василя Савича Ткаченка на початку 1930-х років з нього зробили церкву, після чого в костьолі-церкві одночасно правили і католицький, і православний священики, а молоді люди, які вступали в шлюб, - вінчалися. Православна церква залишалася в костьолі і під час Другої Світової війни. А після війни її закрили: в одній частині костьолу розмістили склад, а в іншій - столову. 1976 року костьол підірвали.

Капуцинський монастир мав декілька будівель. Одна з них, в якій у радянські часи розміщувалася контора «Сільхозхімії», збереглася до нашого часу. За довгим кам'яним муром до цієї будівлі примикав красивий монахський сад з фруктовими деревами. Його доглядали довгобороді брати-капуцини, які мешкали в ньому.

Після другого польського повстання 1863 року російський царський уряд розпорядився позакривати католицькі монастирі в Південо-Західному краї (в нього входили Київська, Подільська і Волинська губернії - Автор). 1865 року закрили капуцинський монастир і в Брусилові, а в його приміщенні на фундушеві кошти Чацьких збиралися відкрити вчительську семінарію. Ось що з цього приводу записано в щоденнику брусилівського священика С. Гирича від 21 лютого 1868 року: «При від'їзді ревізор Брусилівської школи Іллінський просив дізнатися про фундуш костьолу капуцинського. Планує начальство відкрити там семінарію для підготовки вчителів для народу з селян. Ось яке благо для народу!» Проте наміри ці не здійснилися: вчительська семінарія спочатку, 22 жовтня 1869 року, була відкрита в Києві, а 1873 року її перевели до Коростишева.

1899 року стараннями пробоща Брусилівського католицького деканату Канєвського капуцинський монастир з кляштором був відібраний у царської влади. Але в другій половині 1920-х років при утворенні колгоспів радянською владою монастир знову закрили. Спочатку в ньому розміщувалася контора колгоспу, а після відкриття 1932 року Брусилівської МТС (Машинно-Тракторної Станції) - контора цієї установи. Капуцинський монастир і довжелезні мури розібрали ще до того, які підірвали костьол. Цеглу з розібраних мурів люди брали собі додому для будівництва.

З часу відкриття римо-католицької парафії в Брусилові з'явився і «польський» цвинтар. Розміщувався він за костьолом на схід і займав досить велику площу. На цьому кладовищі хоронили прихожан Брусилівської римо-католицької парафії, серед яких багато відомих людей Київщини: Ваксмани, Боярські, Кржижановські, Богуші, Шорнелі та ін. Старожили нашого містечка пам'ятають «польське» кладовище ще й на початку 30-х років минулого століття. Але 1932 року цвинтар зрівняли із землею, а на його місці побудували МТС. Пам'ятники і надгробки з могил «польського» цвинтаря представники більшовицької влади вивозили вночі, щоб ніхто не знав куди...

Читати більше про римо-католицький костьол та капуцинський монастир у Брусилові "Рідний край над Здвижень-рікою. У терновому вінку".

1...    2...  

  <<< повернутися назад

 

© 2007-2010 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.