Церква в Брусилове в 18 веке

 

Логотип сайта

"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Река Здвиж

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG

 

СТАТТІ

 

 

СТАТТІ ПРО ІСТОРІЮ

Віктор Ткаченко "Про голодомор і історичну пам'ять"
Лист члена ЛКСМУ Г. І. Ткаченка Секретарю ЦК КП(б]У С. В. Косіору
В.З. Савченко "Де ж той Здвиженськ?"
В. Кисіль "Брусилів в складі Київської Русі"
В. Кисіль "Брусилів під владою Польщі"
В. Кисіль "Брусилів і царська Росія"
О.М. Іващенко "Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни"
О.М. Іващенко "Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)"
Я. Галайчук  "На березі Здвижа"
О.М. Макаренко "Кістлявою рукою..."
М. Поліщук  "Соловіївка: 1933"
Я. Галайчук "З історії наших сіл"
Створення комсомолу на Брусилівщині
Серпневе повстання 1918 року
І. Мордалевич  "Як встановлювалася Радянська влада на Брусилівщині"
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина перша)
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина друга)
Б. Роздобудько  "Археологія Житомирської області"
Б. Роздобудько  "Землі Житомирської області  в складі Київської Русі"
Б. Роздобудько  "Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області"
Я. Галайчук   "Чи був Т.Г. Шевченко в Брусилові?"
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 1.
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 2
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 1. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 2. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини"
В. Святненко "Родовід Бутовичів"  Ч. 3. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 1.
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 2.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 1.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 2.

СЕРПНЕВЕ ПОВСТАННЯ 1918 РОКУ

В середині травня 1918 року Київський підпільний губком більшовиків передав директиву в повітові більшовицькі центри про повстання. За цією директивою повинні були об'єднатися у спільній справі Радомишльський та Сквирський повіти, створити Окружний ревком з представників більшовицьких організацій обох повітів і приступити до підготовки повстання. Через кілька днів до Радомишля з цією метою прибули представники з Сквирського повіту і такий Окружком було створено. До його складу увійшли від Радомишля: Г. Власенко і Г. Рибальський, від Сквирщини: А. Заволков, А. Шевченко, Ф. Вєра, А. Азволінський, А. Некрут та інші.

Радомишльський та Сквирський повіти були поділені на райони і в кожний з них були послані уповноважені від Окружного ревкому, щоб на місцях пожвавити підготовчу роботу. Так, в Ходорківський район було послано А. Некрута, в Попільнянський – Т. Попелюка, у Водотийський – М. Савченка та Ф. Вєру, в Брусилівський район – П. Тепляка та А. Шевченка, в Радомишльський – Г. Власенка та Г. Рубанського. Центром Окружного ревкому став Радомишль. Тоді ж було вирішено створити підпільну друкарню. Невдовзі почали друкувати відозви та листівки як в Радомишлі, так і в Брусилові.

Гетьманським шпикам вдалося проникнути в більшовицький центр і через деякий час серед організації почалися арешти і репресії. Окружному ревкому не вдалося розгорнути широкої діяльності в м. Радомишлі і йому довелося перебазуватися в Брусилів. З того часу Брусилів стає центром повстанської роботи, і, як ми дізнаємося далі, центром серпневого повстання.

Майже в усіх селах були створені повстанкоми, які складалися з трьох осіб. Наприклад, Соловіївка, де повстанком складався з дванадцяти осіб. В той час Соловіївка нараховувала близько 1000 садиб з населенням майже 6000 чоловік. Особливо активно почалась підготовка до повстання після 1-го з'їзду КП(б)У.

11 серпня 1918 року з’їзд ревкомів та штабів Київської губернії звернувся до робітників та селян із закликом "Мы должны немедленно поднять массовое восстание, вступить в бой с врагами трудового народа…". З метою пожвавлення роботи Окружного ревкому та повстанкому в Брусилові нелегально скликається широка нарада. На допомогу місцевим товаришам Київська губернська організація більшовиків направляє Галину Тимофєєву, Володимира Кушакова та інших. Вони взяли участь в роботі наради. На ній було остаточно ухвалено план і дату одночасного повстання в Брусилові, Радомишлі та Ходоркові.

Гетьманська прокуратура доповіла про справи в Радомишльському повіті напередодні повстання: - "В средних числах Августа сего года в Брусилове и прилегающих к нему селах Карабачине, Соловиевке и Хомутце, а также в селе Турбовка Сквирського уезда, стали появляться вооруженные крестьяне, укрывавшиеся в расположенных в этой местности лесах, появились также и неизвестные лица, ведшие агитацию против неметких и украинских властей, а также против помещиков". Окружний ревком, зваживши, що робота по підготовці повстання набрала широкого розмаху, приступив до виконання плану. За розробленим планом повстанці мали найперше атакувати і захопити м. Брусилів, знешкодити там гарнізон кайзерівських військ, захопити їхню зброю, а затим, об'єднавшись з іншим загоном визволити Кочерів і Радомишль і розширити, при вдалому результаті, повстання на сусідні повіти Київщини.

Напередодні повстання Окружний ревком випустив листівку. Саме про неї в ті дні доповідав повітовий староста: "В м. Брусилове найдена на улице листовка на украинском языке от имени военно-революционного комитета Радомышльського и Сквырского уездов. Она призывала рабочих и крестьях стать в ряды повстанцев для свержения власти помещиков и власти немецких войск, для установления рабоче-крестьянской Советской Украины".

22 серпня 1918 року повстанці зосередились у Соловіївці. Їх було більше трьохсот чоловік. Вони знали, що в Брусилові гарнізон кайзерівців з гайдамаками сягав за сотню, знали що в їх розпорядженні кулемети і гармати, та вже нічого не могло стримати повстанців.

В ніч на 23 серпня почалося повстання. З трьох боків вели наступ повстанці. Недостача зброї не дала змоги швидко здійснити свій план. Цим скористалися німецькі військові та гетьманівські стражники. Вони ввели в бій кулемети і гармати. Повстанці знову ринулися в атаку, але нищівний вогонь не давав можливості просуватися вперед. Рідшали ряди наступаючих. Ось смертельно поранений впав командир Ходорківського загону Ф. Вєра, скосили кулі командира соловіївських повстанців Михайла Гавриловича Савченка та його побратимів Левона Мартиненка, Макара Пустовія, падали повстанці сіл Осівець, Хомутець та інших.

Страшна невдача спіткала повстанців. Десятки їх були поранені, чотирнадцять загинули. Відступали повстанці в ліс, що побіля Брусилова. Невдалим було повстання в ніч на 23 серпня і в м. Радомишлі. Повстанці групою 30 чоловік ранком змушені були відійти від міста.

…27 серпня на світанку німці оточили село Соловіївку з усіх боків, встановили на пряму наводку гармати і прицільним вогнем почали обстрілювати його.

Така згадка в історії лишилась про серпневе повстання в Брусилові.

… З документів, які збереглися при радянській владі, видно, що партизани, які по сигналу зібралися з багатьох сіл напередодні повстання в Соловіївці і проголосили там Радянську владу, наступали на Брусилів трьома загонами і мали метою розгромити німецький штаб. Один загін на чолі з робітником Ходорківського цукрозаводу Антоном Шевченком рухався з боку Морозівки, другий під керівництвом соловіївського хлібороба Михайла Савченка – з боку Карабачина, а третій, яким керував Федір Вєра – з боку Н. Озеряни. Бій був дуже тяжким, бо німці добре укріпили свій штаб. Перед цегляними мурами панської садиби понаривали окопів, обснували підходи колючим дротом, на підступах до села в людських клунях розмістили солдатів.

(Автор: Яків Галайчук, газета "Ленінським шляхом", 15 січня, 1977 року)

 

 

  <<< повернутися назад

 

© 2007-2010 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.