Церква в Брусилове в 18 веке

 

Логотип сайта

"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Река Здвиж

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG


СТАТТІ

 

 

СТАТТІ ПРО ІСТОРІЮ

Віктор Ткаченко "Про голодомор і історичну пам'ять"
Лист члена ЛКСМУ Г. І. Ткаченка Секретарю ЦК КП(б]У С. В. Косіору
В.З. Савченко "Де ж той Здвиженськ?"
В. Кисіль "Брусилів в складі Київської Русі"
В. Кисіль "Брусилів під владою Польщі"
В. Кисіль "Брусилів і царська Росія"
О.М. Іващенко "Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни"
О.М. Іващенко "Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)"
Я. Галайчук  "На березі Здвижа"
О.М. Макаренко "Кістлявою рукою..."
М. Поліщук  "Соловіївка: 1933"
Я. Галайчук "З історії наших сіл"
Створення комсомолу на Брусилівщині
Серпневе повстання 1918 року
І. Мордалевич  "Як встановлювалася Радянська влада на Брусилівщині"
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина перша)
В. Кисіль "Чому Брусилів не став містом?" (частина друга)
Б. Роздобудько  "Археологія Житомирської області"
Б. Роздобудько  "Землі Житомирської області  в складі Київської Русі"
Б. Роздобудько  "Монголо-татарська навала та литовське князівство на території Житомирської області"
Я. Галайчук   "Чи був Т.Г. Шевченко в Брусилові?"
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 1.
"Брусилів під час окупації" за матеріалами В. Ткаченка "В лиху годину", ч. 2
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 1. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "Родовід Бутовичів" Ч. 2. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини"
В. Святненко "Родовід Бутовичів"  Ч. 3. уривок з книги  "Рідний край над Здвижень-рікою. Відлуння сивої давнини" 
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 1.
В. Святненко "По дорозі до давнього Здвиженська"  Ч. 2.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 1.
В. Святненко "ТАЄМНИЦІ СТАРОГО БРУСИЛОВА: Римо-католицький костьол та капуцинський монастир"  Ч. 2.

ЯК ВСТАНОВЛЮВАЛАСЯ РАДЯНСЬКА ВЛАДА НА БРУСИЛІВЩИНІ

І. Мордалевич

Відомо, що на початку ХХ століття в мiстечку Брусилів поширюються марксистськi ідеї. У липнi 1902 року за допомогою київського комітету РСДРП була створена соцiал-демократична група. Її члени вели серед населення політичну агiтацiю, розповсюджували революційну літературу. У 1905 роцi пiд керiвництвом групи вiдбулося кiлька виступiв та демонстрацiй робiтникiв i селян.

Після Столипiнської реформи власниками землі ставало все більше брусилівських селян. Кожний, хто мав велику сім'ю ( а в той час – це переважна більшість селян) та був добрим господарем, зміг купити собі землю. В селянина зароджувалось дбайливе господарське ставлення до землі. Вирощену продукцію він міг вільно продати або обміняти на промислові вироби, одяг, тощо. Безземельними лишались здебільшого п'яниці, гуляки та ледарі. Так у 1912 році в Брусилові налічувалося 603 селянські господарства, які мали в користуванні 1668 десятин землi. Розподілялася вона так: 43 селянськi двори зовсім не мали землі, 127 мали менше десятини, 260 - вiд 1 до 3, 40 «куркулiв» володiли 416 десятинами землi. Аналогiчне становище було i з худобою, якої налiчувалося 2846 голiв, у т. ч. робочої - 447, кopiв - 536. Тільки 55 господарств зовсім не мали худоби.

Наприкiнцi XIX ст. вiдкрито земську лiкарню, яку обслуговували лiкар та два фельдшери. На 1913 piк тут налiчувалося 4 фельдшери й акушерка. Крім того, була ще одна приватна лiкарня, де приймали хворих 4 лiкарi, в т. ч. 2 зубних, та 2 акушерки. Працювали аптека й два аптечнi магазини. З освітніх закладiв дiяло двокласне парафiяльне училище.

У роки революцiйного піднесення в Брусиловi почали розгортати свою дiяльнiсть більшовики. Так, в березнi 1912 року за дорученням Київського Комітету РСДРП бiльшовик М. С. Токарський створив пiдпiльний полiтичний гурток, який проіснував до 15 вересня 1912 року.

В 1916 році з Київського підпільного більшовицького комітету в Брусилів прибув представник і організував тут більшовицький гурток. Спочатку гуртківці займались читанням російської класичної літератури, а в кінці 1916 року стали вивчать революційні видання. Цей гурток в основному став кістяком майбутньої більшовицької організації в Брусилові. В той час організовувались збори, мітинги, демонстрації. На меншовицьких позиціях тут стояли Хазанович і його прибічники. Відбувся розкол, після якого в організації залишилось 50 -55 чоловік.

Одразу ж пiсля перемоги Лютневоi революції він вийшов з пiдпiлля, й 1 березня сформувалася більшовицька партiйна органiзацiя. Було обрано Комітет з 5 чоловiк. У cepпні Брусилiвська бiльшовицька органiзацiя провела серед трудящих збiр коштів для газети («Голос социал-демократов» - органу – Київського Комітету РСДРП(б). На адресу редакції надiслано 110 крб.

Після Жовтневого перевороту в Петроградi більшовики почали готувати переворот і на Брусилівщині. Пiд їх керiвництвом, у листопадi на знак солiдарностi з пiтерськими робiтниками вiдбулися масові мiтинги й демонстрацii. На цей час у мiстечку проживало 7 тис. жителів, у т. ч. 300 робiтникiв, які працювали на двох парових млинах, кiлькох дрібних шкiряних заводах та iнших кустарних підприємствах.

Радянську владу в Брусилові встановлювали кілька разів. Перший раз - у січні 1918 року. Але селянський спротив більшовикам був шалений.

У червнi 1918 року в Брусилiв перемiстився повiтовий повстанський Комітет. Активну участь у пiдготовці виступу брала Галя Тимофеєва – секретар Київського пiдпiльного губкому партii. Уповноваженими вiд повстанкому Брусилiвської волості були П. Цепляр та А. Ф. Левченко. В мiстечку друкувалися листiвки, якi закликали трудящих повiту до боротьби проти нiмецько-гетьманського режиму та відновлення Радянської влади.

23 серпня в 3 годині відбулося повстання селянської бідноти, так званих червоних партизанів, під проводом більшовиків. Партизани, яких налічувалося близько 300 чоловік, були погано озброєні (мали лише 80 гвинтiвок) й навіть теоретично не могли розраховувати на перемогу. Але більшовицькі командири виконуючи наказ своїх «старших вождів» з Києва кинули людей на смерть.

Наприкiнцi листопада 1918 року кайзерiвцi пішли з Брусилова, а влада перейшла до Директорії.

Наприкiнцi лютого 1919 року червоноармійці Богунського й Таращанського полків знову захопили Брусилiв розбивши малочислені загони армії Української Народної Республіки (УНР). В мiстечку одразу було створено ревком. Наприкiнцi березня почав дiяти волосний ревком на чолі з В. П. Корнійчуком. Але брусилівське селянство не здавалося і розгорнуло збройну боротьбу з місцевими активістами та присланими уповноваженими від більшовицької партії. В нiч на 30 травня 1919 року пiсля двогодинного бою з загонами більшовицької міліції селянські повстанські загони захопили центральну частину міста Брусилів. Та довго втриматись вони не змогли, на допомогу брусилівським більшовикам була прислана червоноармійська частина.

У серпнi 1919 року Брусилів знову ненадовго перейшов до армії Петлюри. Але вже у вересні 1919 року Південна група Червоної армії, здійснюючи свiй похід з-пiд Одеси в район Коростеня, на з'єднання з 12-ю армією, окупувала мiстечко. У той час кiлька днiв тут перебував штаб 45-ої дивізії. 3нову почали дiяти мiстечковий i волосний ревкоми. Вони перерозподіляли землi "нетрудових" елементiв, а радше сказати проводили захват селянських земель.

Наприкiнцi квiтня 1920 року на Україну ввійшли польські вiйська. Понад мiсяць вони перебували в мiстечку Брусилів. На початку червня 1920 року Червона армія знову зайняла Брусилів. Відновив свою роботу мiстечковий й волосний ревкоми, у червнi 1920 року було обрано Комітет незаможних селян, а на початку 1921 року - Раду.

Незважаючи на перемогу більшовиків на Брусилівщині, ще достатньо довго діяли повстанські селянські загони, які чинили опір загарбницькому захвату земель. Окремі селянські загони, яких більшовики називали «бандами», діяли на Брусилівщина аж до 1933 року, поки спочатку Голодомор, а потім репресії не знищили справжніх власників брусилівської землі, великих патріотів України.

 

 

  <<< повернутися назад

 

© 2007-2010 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.