"Вони питають, чи єсть у нас культура"

Неймовірна кількість сьогоднішніх українських проблем, пов'язаних із невизначеністю, ще й дотепер, нашого місця на міжнародній арені спричинена, на моє щонайглибше переконання, одним вельми сумним фактом – тим, що сучасна Україна не є культурною державою.

Українська держава за 15 років так і не зрозуміла, для чого державі культура, і з якої такої примхи навіть небагаті країни "вивертають кишені", щоб інвестувати в культурну політику. І нащо воно їм здалося, питається?

читати докладніше

Дочка знайшла могилу батька через 58 років

Незважаючи на те, що пройшло майже 62 роки з часу закінчення Великої Вітчизняної війни, але доля мільйонів воїнів ще й досі лишається невідомою. Де прийняли останній бій? Як загинули? Де поховані? Саме ці питання турбують дітей та рідних загиблих та пропавши без вісти захисників нашої Вітчизни. Для більшості з них останнє повідомлення «…пропав без вісти…» датується 1944 роком, хоча всі розуміють, що то була звичайна "військова відписка".

З кожним днем залишається все менше і менше тих, хто ще має хоч якусь надію знайти могилу про свої рідних. Але є й такі, які не перестають шукати. І врешті-решт знаходять. Як наприклад жителька Києва Майя Степанівна Громишева...

читати докладніше

Планета Евгения Червонюка

Он обладал великолепным "бархатным басом" и неизменным человеческим обаянием. Жизнелюб богатырского роста, "русский медведь", как его прозвали на гастролях в Израиле, с виду он казался неприступным. Но стоило ему выказать улыбку — "люби меня" — и он каждому становился "своим". Пройдя этапы большого артистического пути на сцене театра оперы и балета им. Лысенко, он первым в Харькове из оперных певцов был удостоен звания народного артиста СССР. В уходящем году исполнилось 80 лет со дня рождения крупнейшего мастера украинской оперной сцены Евгения Червонюка.

читати докладніше

Дивак з глибинки

У сільській школі Брусиловського району Житомирщини понад 15 років вчителює кандидат фізико-математичних наук. Велику квартиру в столиці він віддав державі, аби здійснити давню мрію – жити у селі.

У свої 70 Василь Кудринський має неабияку пам‘ять – може цитувати сторінки текстів, планує захистити докторську дисертацію. У вільний від науки час справно порається по господарству. Василь Кудринський – фахівець з прикладної кібернетики. У селі Осівці, де він мешкає, такі спеціалісти не потрібні. Тому вчителює у місцевій школі.

читати докладніше

Де ж той Здвиженськ?

З часiв Давньоруської доби i до тридцятих pоків ХХ столiття шлях з Володимира, що на Волинi, Луцька i Межибожа, Кременця i Острога стелився до Києва, перетинаючи рiки Горинь, Случ, Teтерів i нашу, майже непримiтну тепер рiчечку Здвиж. Вона лежить, як рушник у весiльного свата на грудях, через весь Брусилiвський район навкіс з пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. За Київської Pyci piка Здвижень була повноводою, судохiдною рiкою, що впадала в Teтерів, а той виносив свої води у Борисфен - Днiпро. Живився Здвижень з лiсових джерел, болiт та озер, якi вiчно дихали ранковими туманами над Полiськими луками...

читати докладніше

Брусилів в складі Київської Русі

Археологiчнi дослiдження, що проводилися на березi рiчки Здвиж, поблизу Брусилова, свiдчать про те, що тут, селилися люди ще в добу бронзи. Знайдено також поселення ранньослов´янських часiв (II - VI i VII - VIII ст.) та залишки давньо­руського городища.

читати докладніше