Брусилів під владою Польщі

Документальні відомості про Брусилів датовані 1525 роком, свідчать що в ХVІ-ХVІІ ст. між польськими магнатами точилася боротьба за володіння містечком.

У XVI ст. селяни Брусилова платили грошовий та натуральний чинш, а також вiдробляли панщину. Середня норма для волочного господарства становила три днi на тиждень. Соцiально-економiчний гніт поєднувався з нацiонально-релiгiйним. Польська шляхта зневажала українську мову, народнi звичаї, намагалася окатоличити населення. У вiдповiдь на цей гніт брусилівчани неодноразово пiднiмалися на боротьбу за визволення.

читати докладніше

Брусилів і царська Росія

Пiсля возз´єднання Правобережної України з Росією Брусилiв 1797 року став волосним центром Радомисльського повiту Київської губернiї. Основну масу населення становили ремiсники, об´єднанi в цехи. 1852 року налiчувався 201 ремiсник, у т. ч. 112 шевцiв, 39 кравцiв, 32 кушнiри, 10 шаповалiв та 8 ткачiв.

читати докладніше

Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни

Напередоднi Великої Вітчизняної війни Брусилівський район межував на сходi з Київською областю, на пiвднi з Корнинським (нинi Попільнянським), на заходi з Коростишівським, на північному сходi з Радомишльським районами. Розмiщений на перебiгу з Лiсостепу в Полicся, район охоплював територiю 0,6 тис. кв. км.

Незадовго до вiйни в районi проживало понад 27 тисяч чоловiк, якi мешкали в селах.

читати докладніше

Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині

Мирну працю жителiв району перервав напад нiмецько-фашистських загарбникiв на нашу країну. Вiйна стала найважчим випробуванням для трудящих Брусилiвського району. За два першi тижнi вiйни добровiльно i в порядку мобiлiзацiї на фронт було направлено 2756 жителiв, серед яких україці становили 2649 чол., поляки - 52, росiяни - 20, евреї - 21, представники iнших нацiональностей - 14.

читати докладніше

Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині

На середину 1942 року вже налiчувалося 12 пiдпiльних груп. Активно дiяла пiдпiльна група села Приворiття, якою керував М. К Сябро. Вона налiчувала 15 членiв, якi мали 60 гвинтiвок, 3 ящики боєприпасiв, 2 автомати. Вони здiйснювали напади на фашистські об´єкти, руйнували їх склади, здобували й переправляли партизанам чимало рiзного продовольства. Групi вдалося зiрвати мобiлiзацiю й вiдправку молодi до Нiмеччини. На осінь 1942 року пiдпiльники села Карабачин ...

читати докладніше

Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)

8 листопада 1943 року вiйська 1-го Українського фронту визволили столицю України місто Київ, i радянськi вiйська, продовжуючи наступ, почали визволяти міста й села Житомирщини. Однак фашисти не хотiли змиритися з втраченими позицiями i прагнули знову захопити Київ. Зосередивши великi сили, гiтлерiвцi перейшли в контрнаступ на Житомирському i Брусилівському напрямках. У ходi жорстоких i кровопролитних боїв радянськi війська змушенi були перейти до оборони.

читати докладніше

Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)

У листопадових оборонних боях 1943 року на Брусиловській землi на смерть стояли пiхотинцi, танкicти, сапери, але особливу мужнiсть виявили артилеристи. 21 листопада в бою бiля села Озеряни (нинi Нові Озеряни) артилеристи 12-го винищувального протитанкового артилерiйського полку вiдбивали атаку за атакою фашистських танків. 24-рiчний гарматний майстер 6-го батальйону молодший сержант Іван Норкін замiнив пораненого навідника i пiдбив 8 ворожих танків i 3 автомашини з пiхотою.

читати докладніше