Карабачин

Село одержало назву напевно під час татарського (монгольського) володарювання вiд якого-небудь Кара­Башi, чорного пашi. Жителiв православних 1119, римських католикiв 27. За переказами, село Карабачин колись називалося Пуків i лежало до зруйнування татарами (монголами) за пiв-версти вище по рiчцi Здвижу в урочищi давно зарослому лiсом, де зрiдка й тепер трапляється цегла. (3азначимо, що в документах 1525 року згадуються i Карабачин, i Пукiв як окремі). В 1636 роцi Карабачин разом iз селами Осiвцi, Озеряни, Костовцi належав Андрiю Соколовському. А в 1651 роцi - Богуславу Гораїну, королiвському ротмістру, як видно зi скарги його на Виготовського Самуїла Лазаревича та на Івашковського. Виговський та Івашковський, зібравши, за словами скарги, шайку в 30 коней, зі зброєю напали 15 вересня 1651 року на село Карабачин, учинили підданим кривду і шкоди невиності, а особливо, відбивши скрині, фанту (одягу) різного у підданих насильно забрали. А коли за ними погналися слуги Гораїнові: Лозинський та Ян Тур, бажаючи повернути награбоване, і наздогнали їх під містечком Вілією. То шайка Виговського убила киями Тура. 

Карабачином у 1750 роцi володiли два помiщики: Чацький та Хоржевський. У 1820 poці по конкурсовому вироку Карабачин подiлено на 9 частин за борги графа Фадея Чацького. Зараз Карабачином володiють 6 власникiв: Iвана Глiнки спадкоємці мають 1369 десятин землі та 181 ревізьку душу, Єфiмiя Любанська - 507 десятин, 96 ревізьких душ, Вiкентiй Келюс - 639 десятин, 80 ревізьких душ, Iосиф Бродович - 431 десятину, 53 ревізькі душі, Едуард Рудський - 477 десятин, 38 ревізьких душ, Карл Рудський-Скорбек - 22 ревізькі душі. Приходська церква має 40 десятин землi. Частину землi викупили недавно мiщани Ковриженко, Боженський, Красовський, Сікорська, Дiлоцька.

Церква дерев´яна Свято-Покровська, збудована 1784 року. В нiй примiтна ікона Божої Maтepi, пожертвувана колишнiм помiщиком Василiєм Телегiним. Iкона ця в дорогiй оправi з коштовним камiнням, за словами Телегiна, має бiльше 400 pоків.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Лаврентія Похилевича "Сказанiя о насєльонних мєстностях Кiєвской губернiї". Книга видана у 1864 та перевидана iз доповненнями у 1887 роках.)

Село пережило часи пiднесення i часи занепаду. Справжнiм страхiттям для його жителiв стали 1918 - 1921 роки (громадянська вiйна), 1932 - 1933 рр. (голодомор). Не обiйшла село i Велика Вiтчизняна вiйна.

Так званий "Новий порядок" нiмецькi окупанти намагалися запровадити з 9 липня i по 25 грудня 1943 року. Проте з перших днiв окупацiї тут була створена пiдпiльна органiзацiя "Радянськi патрiоти", яка надавала вiдчутну допомогу партизанським загонам, якi дiяли на територiї Карабачина i Брусилова.

Карабачин окупований 11 липня 1941 року. Визволений 11 листопада 1943 року. Вдруге окупований 22 листопада 1943 року. Визволений 26 грудня 1943 року. На каторжних роботах в Hiмеччинi перебувало 100 чоловiк, закатовано та розстрiляно 3 чоловiки, спалено та зруйновано 10 будiвель колгоспникiв.

(Надано: Г. Гуменюк)

Книга пам´яті с. Карабачин

Пiд час Великої Вітчизняної вiйни 218 жителiв села воювали на фронтах проти нiмецько-фашистських загарбникiв. 3а виявлений героїзм у боротьбi з ворогом 170 чоловiк нагороджено орденами й медалями. 98 чоловiк загинуло смертю хоробрих.

У 1972 році у селі Карабачин було 296 дворів, де проживало 679 чоловiк. На територiї села була розмiщена центральна садиба колгоспу "iм. Орджонiкiдзе", який мав в користуванні 1990 га сiльськогосподарських угiдь, у т. ч. 1663 га орної землi. Вирощували зерновi культури, картоплю, було розвинуте м´ясо-молочне тваринництво.

У селi була восьмирiчна школа, де 13 учителiв навчали 96 учнiв, будинок культури на 240 мiсць, бiблiотека з книжковим фондом 5,9 тис. томів, фельдшерсько-акушерський пункт.

Карабачин сьогодні >>>

Творімо історію разом! Якщо у Вас є інформація про історію селища Брусилів або будь-якого села Брусилівського району, додайте її на наш сайт.

Вам буде вдячне не одне прийдешнє покоління.

 1...    2...    3...