Історія медичної служби Брусилівського району

Офіційні відомості про медичну службу Брусилівщини починаються з 1840-1844 рр., коли в містечку Брусилові працював приватний лікар Вимут і функціонувала одна приватна аптека. Вже тоді відслідковується певна державна система охорони здоров´я, якою опікувався радомисльський повітовий штабс-лікар Разумов, що мав чин колезького асесора. Разумов одночасно був і лікарем Радомисльської міської (градської) лікарні, виїжджав (на вимогу поліції) для експертизи померлих, керував певною профілактичною ланкою. Штат з 13 "оспопрививателей", серед них за №12 "Оспопрививатель Лахмань Берковь", зробив у містечку Брусилові (станом на 31 травня 1840 року) щеплення 250 особам, у першу чергу казенним селянам та всім дітям. Радомисльський повітовий штабс-лікар Разумов підпорядковувався "Киевской врачебной управе Медицинского Департамента Министерства внутренних дел". У Радомисльській міській лікарні за казенний кошт лікуються нижні чини гренадерського полку, рекрути, інвалідна команда, а також обстежуються і лікуються хворі з венеричними хворобами незалежно від суспільної приналежності.

В 1890 році в Брусилові функціонувала єврейська лікарня, яка розміщувалася за теперішньою адресою приблизно по вул. Лесі Українки, буд. 1-3. В ній був прийомний передпокій, в якому працювали один лікар та два фельдшери. Продовжувала діяти одна аптека.

Зі створенням земств отримує певний розвиток і галузь охорони здоров´я. В Радомисльському повіті утворено 16 дільниць: 13 лікарських волосних, 2 запасні лікарські дільниці та 2 фельдшерські дільниці. Серед них виділені лікарська дільниця № 1 Брусилівська та № 12 Ставищанська.

В 1885-1917 рр. на Брусилівську, Водотийську, Коростишівську, Кичкирівську волості працює 1 дільничний сільський лікар. До кінця ХІХ ст. відкрито земську лікарню, яку обслуговує лікар та два фельдшери. На 1913 рік тут налічувалося 4 фельдшери і 1 акушерка. В 1917 році фельдшер Г.Н. Титаренко проводив "оспопрививание" в Брусилівській та Ставищанській лікарських дільницях. Крім того, вже працює приватна лікарня, яка має 4-х лікарів, у т.ч. 2 зубні та 2 акушерки, одна аптека та 2 аптечні магазини.

Із історичних постатей, що вийшли з Брусилівщини, слід згадати видатного політичного діяча, релігійного філософа Івана Івановича Огієнка, який народився у Брусилові 1882 року в бідній сім´ї церковного кантора. І. І. Огієнко вступає в 1896 році до Київської військово-фельдшерської школи, яку успішно закінчує в 1900 році і починає працювати помічником лікаря у Київському шпиталі. На його професійний вибір вплинув брусилівський фельдшер О. Кохніченко, але І. І. Огієнко вчасно зрозумів хибність свого вибору, і подальше його життя склалось по-іншому.

В 1918 році у повіті працює вже 14 стаціонарів (лікувальниць). Серед них Ставищанська та Брусилівська народні лікарні на 20 ліжок кожна. Це були досить складні часи, продовжувалась війна, тому медпрацівників мобілізують до війська. В країні поширюються грабежі, мародерство. Грабіжники не гребують нічим. За період з лютого до серпня 1918 року практично всі лікарні повіту зазнали крадіжок і розграбування. Так, лікар Лещинський пише листа до Радомисльської повітової управи з проханням забезпечити Брусилівську лікарню інструментарієм (усього 240 найменувань), до листа додає поліційну довідку про пограбування. Не вистачає палива, грошове забезпечення час від часу надходить у розмірі 10-15 карбованців. У різні роки в Брусилівській лікарській дільниці працювали лікарі: Кривоглаз (призваний в армію) і вже згадуваний Антон Станіславович Лещинський, Пятницький, акушерка Ганна Тимофіївна Лебединська, фельдшери Григорій Прокопович Давиденко (призваний в армію), Василь Сергійович Черненко.

До Брусилівської дільниці належав і Водотийський фельдшерський пункт, в якому працювала фельдшер-акушерка Ганна Тимофіївна Мелехіна.
В Ставищанській лікарській дільниці працювали лікарі: Ельперін, Леонід Адамович Маркушевський, Давиденко (призвані в армію) та фельдшери: Леонід Адамович Прісовський (призваний в армію), Мойсей Дорофійович Танцюра. І якщо Брусилівська лікарня мала своє приміщення, то Ставищанська - була розташована в двох пристосованих приміщеннях, які волосна управа орендувала в Корчинського. В одному була власне лікарня, в іншому - проживав медичний персонал.

У 1918 році Радомисльська повітова Управа Народного господарства Київської губернської Земської Управи робить спробу впорядкувати медичне обслуговування населення повіту і вимагає від своїх лікарів списки населених пунктів, які обслуговуються лікарськими дільницями. Заслуговує на увагу огляд населених пунктів, щоб зрозуміти той обсяг роботи, який лягав на плечі медичних працівників: Брусилівська лікарняна дільниця Брусилівська волость (11 населених пунктів), Водотийська волость (12 населених пунктів); Ставищанська лікарняна дільниця: Брусилівська волость (25 населених пунктів), Кичкирська волость (8 населених пунктів), Вижевицька волость (7 населених пунктів). Після громадянської війни Радомисльський повіт передається до Житомирської округи Волинської губернії, але Брусилівська волость та деякі інші залишаються у складі Київської губернії.

З 1923 року в Брусилові, що став райцентром, працює районна лікарня, аптека (більше третини населених пунктів ввійшли до тодішнього Корнинського району). Населення обслуговували лікар та два фельдшери.

  1...  2...  3...  4...

<< повернутися назад                         читати далі >>