Нові Озеряни

Жителів православних - 547, римських католикiв - 87, землi - 2038 десятин. Поля низовинні з багатьма озерами. В XV столiттi Озеряни iз селом Хомівкою були подарованi православними панами Ходкевичами Києво-Печерському монастирю. Але коли Ходкевичi пiсля 1569 року (Унії) спокусилися в латинську схизму, то Ян Ієронiмович Ходкевич забрав від монастиря обидва ці села, аби подарувати їх якомусь костьолу. Одначе печерський архiмандрит Мелетiй Хребтович, завдячуючи своєму родству iз Ходкевичами, переконав останнього в 1579 році повернути Печерському монастирю обидва маєтки. В 1636 poці Озеряни разом iз Осiвцями, Карабачином та Костовцями належали Андрiю Соколовському.

У 1750 poці в Озерянах було 19 селянських i 10 шляхетських дворів, якi належали сукупно iз сусiднiми селами до Брусилiвських маєтностей. Вiд Чацьких село переходило до Олiзарiв i навпаки, потiм до якогось Перетяткевича, до Карла Роама. Нинi належить Юзефi Радзимiнськiй, яка придбала маєток у 1856 році у Карла Роама.

Церква дерев´яна в пам´ять Архистратига Михаїла збудована у 1787 poці, землi має 46 десятин. До неї приписане село Привороть.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтiя Похилевича "Сказанiя о насєльонних мєстностях Кiєвской губернiї". Книга видана у 1864 та перевидана iз доповненнями у 1887 роках.)

Перша писемна згадка про село датована 1542 роком. В цьому роцi на територiї поселення жило 12 сiмей.

У 1750 роцi в селi було 19 православних та 10 шляхетських дворiв. У 1787 роцi в населеному пунктi побудовано церкву. На цей час тут проживало 644 жителi. Головним заняттям жителiв села було землеробство.

7 грудня 1923 р. органiзований колгосп "Червоний хлiбороб", членами якого стали лише 10 сiмей - батракiв. Першим головою колгоспу був Палиш Вячеслав Володимирович (в минулому панський пастух).

На кiнець 1933 року майже вci одноосiбнi господарства були колективiзованi, а в 1935 роцi на базi колгоспу "Червоний хлiбороб" утворилося два колективнi господарства "Червоний хлiбороб" та "Ударник".

Жителi села у 1933 - 1934 роках пережили страшнi часи голодомору. Всього у цi роки було похоронено 125 чоловiк. Дивитися список >>>

Не минули населений пункт i полiтичнi репресiї.

Пiд час Великої Вітчизняної вiйни 482 жителi воювали на фронтах проти нiмецько-фашистських загарбникiв, 236 полягли смертю хоробрих. 3а виявлений героїзм у боях з ворогом 305 чоловiк нагороджено орденами й медалями.

Нові Озеряни окуповані 10 липня 1941 року. Визволенi 10 листопада 1943 року. Вдруге окупованi 23 листопада 1943 року. Визволенi 26 грудня 1943 року. Вигнано на каторжнi роботи 152 чоловiки, закатовано та розстрiляно 2 чоловiки.

(Надано: Г. Гуменюк)

Книга пам´яті села Нові Озеряни

У пiслявоєнний перiод село якiсно змiнилося, а тому i змiнилася назва села на Hові Озеряни. В цi роки утворилося колективне господарство "Прогрес", яке вирощувало на чорноземних грунтах високi врожаї зернових, цукрового буряка, хмелю. Високого розвитку набуло тваринництво.

У 1953 роцi утворилося нове колективне об´єднання "Шлях до комунiзму".

У 1972 році у селі було 388 дворів, де проживало 1124 чоловiк. Сiльрадi були пiдпорядкованi села Осiвцi і Приворiття.

На територiї Нових Озерян була розмiщена центральна садиба колгоспу "Шлях до комунiзму", який мав в користуваннi 3192 га сiльськогосподарських угiдь, у т. ч. 2783 га орної землi. Вирощували, головним чином, зерновi культури, картоплю.

У селi була середня школа, де 17 учителiв навчали 224 учнi. Працював будинок культури на 250 мiсць, бiблiотека з книжковим фондом 6,3 тис. томів, фельдшерсько-акушерський пункт i пологовий будинок.

За високi досягнення у працi 61 колгоспник нагороджений орденами i медалями. Зокрема, тракторист Шубан Микола Федорович, нагороджений орденом Ленiна та Трудового Червоного прапора, бригадир Зубчук Г.М. - орденом Ленiна.

У 1989 роцi колгосп було розукрупнено i названо "Прогрес".

  читати далі >>>

1...    2...

Нові Озеряни сьогодні >>>

Творімо історію разом! Якщо у Вас є інформація про історію селища Брусилів або будь-якого села Брусилівського району, додайте її на наш сайт.

Вам буде вдячне не одне прийдешнє покоління.