Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині

На середину 1942 року вже налiчувалося 12 пiдпiльних груп. Активно дiяла пiдпiльна група села Приворiття, якою керував М. К Сябро. Вона налiчувала 15 членiв, якi мали 60 гвинтiвок, 3 ящики боєприпасiв, 2 автомати. Вони здiйснювали напади на фашистські об´єкти, руйнували їх склади, здобували й переправляли партизанам чимало рiзного продовольства. Групi вдалося зiрвати мобiлiзацiю й вiдправку молодi до Нiмеччини. На осінь 1942 року пiдпiльники села Карабачин вже налiчували в своєму складi 25 патрiотiв, якими керував М. Д. Березовчук. Їм вдалося зiрвати заходи окупантiв щодо вивезення врожаю до рейху. Вони виводили з ладу трактори, молотарки, знищували в скиртах хлiб, а намолочене зерно роздавали населенню, яке закопувало його в землю.

Члени брусилiвської органiзації "Радянськi патрiоти" зумiли придбати в Києві два радiоприймачi, i з 1942 року стали слухатн повiдомлення Радiнформбюро, розповсюджувати листiвки, проводити агiтацйно-роз´яснювальну роботу серед населення. За допомогою лiкарiв та медпрацiвникiв багато молодих людей отримало фiктивнi довiдки про хворобу i, як результат, - було зiрвано план вiдправки молодi на каторжнi роботи до Нiмеччини: згiдно з планом 1942 року замicть 5 тисяч чоловiк фашистам вдалося вiдправити близько тисячі, а в 1943 роцi - не зумiли вiдправити жодного.

Фашистам вдалося в липнi 1943 року напасти на слiд пiдпiльникiв. Вони схопили А. С. Макаренка, сподiваючись дiзнатися вiд нього про склад пiдпiльної органiзацiї. Незважаючи на жорстокi катування, патрiот не сказав нi слова. Розлюченi вороги розстрiляли пiдпiльника, його дружину й сина, а хату спалили. Та справедлива кара знайшла фашистiв. Невдовзi пiдпiльники разом з партизанами з´явилися на сiножаттi біля с. Яструбенька, про що стало вiдомо начальнику жандармерiї Гофману. Негайно до Яструбеньки виїхав каральнии загін на чолі з самим начальником. Перед селом народнi месники влаштували засiдку й влучним вогнем знищили 20 карателiв й начальника жандармерiї.

Пiдпiльники надавали вiдчутну допомогу партизанським загонам "Смерть фашизму" з´єднання М. І. Наумовa, імені Хрущова з´єднання І. О. Хитриченка, імені Щорса - А. Й. Цендровського, якi одночасно дiяли на територiї Брусилiвського, Коростишiвського, Житомирського та Корнинського районiв. Вони збирали й передавали розвiдувальнi данi, зброю, боєприпаси, продукти харчування, медикаменти, готували й переправляли до загонiв нове поповнення. Так керiвник пiдпiльної групи села Приворiття М. К. Сябро привiв у Струцiвський лic до партизанського загону Т. О. Хитриченка 34 чоловiка, водночас доставив 12 бiдонiв вершкiв, 2 бiдони меду, 250 яєць, 30 буханок хлiба. Його помiчниця колгоспниця Я.К Титоренко не один раз водила вiд 10 до 20 чоловiк до партизанських загонів у радомишльський та коростишiвський лicи, передавала зброю й продукти харчування. У вересні 1943 року члени організації "Радянськi патрiоти" зумiли загiтувати вiйськовополонених, якi працювали шоферами в мiсцевiй автоколонi. Bci 10 шоферiв зi зброєю в руках пiшди в партизанський загiн "Смерть фашизму", а німецька автоколона залишилася без жодного. Восени 1943 року iз брусилiвської жандармерiї пiдпiльники викрали 35 гвинтiвок, ручний кулемет, 6 автоматів, 50 гранат, якi були переправленi партизанам. Окрім того, в партизанськi загони було направлено 50 тонн борошна. Один iз перших партизанських загонiв, що дiяв на територiї Брусилiвського району, був загiн М. П. Гордєєва, який проводив бойову, диверсiйну та розвiдувальну роботу. Вiн дiяв одночасно i на територiї Корнинського району. З квiтня 1942 року по листопад 1943 року дiяв партизанський загiн А. Й. Цендровського (з вересня 1943 року прийняли iм´я Щорса), в складi якого боролися з фашистами й жителі Брусилiвського району.

Пiдпiльники й партизани району глибоко вірили, що їх діяльність допомагає героїчнiй боротьбі Червоної Армії, яка в смертельному двобої вирiшувала долю ycix народiв нашої Батькiвщини. В лавах діючої армiї на рiзних фронтах Великої Вітчизняної вiйни 5751 житель району зi зброєю в руках вiдстоювали свободу i незалежнicть Вiтчизни i разом з тим боролися за свободу рідної української землі, за визволення її вiд фашистської окупацiї. Батькiвщина високо оцiнила воїнів-уродженцiв нашого району за їх вклад у загальну перемогу над ворогом. Майже чотири тисячi з них були нагородженi орденами й медалями. Найвищої нагороди - звання Героя Радянського Союзу був удостоєний уродженець села Осiвцi Г. М. Москальчук, кулеметник бронетранспортера 21 гвардiйської механiзованої бригади. Уродженець села Яструбенька А. М. Позняк, командир вiддiлення розвiдувального взводу 137-го стрiлецького полку, пройшов шляхами вiйни до Берлiна, де 3 травня 1945 року на стіні рейхстагу написав: "Позняк Андрiй з України". То був пiдпис відважного розвiдника, який став повним кавалером солдатського ордена Слави.

(Автор: О.М.Іващенко "Книга пам´яті Брусилівського району")

<< повернутися назад