Соловіївка

Село біля межі Сквирського повіту, при струмку, що впадає за селом Лучином у верстах 10-ти в ріку Ірпінь. Струмок цей влітку пересихає і жителі користуються водою із криниць. Вода в криницях солонувата. Землi, якi належать селу в кiлькостi 4811 десятин, достатньо родючi. Лiси в околицях давно винищенi. Село належить Едуарду Михайловському (латинського вiросповiдання), керуючому Брусилiвським маєтком графа Чацького, вiд которого вiн купив Соловiївку у 1811 роцi.

Водороздільне узвишшя між р. Здвижем та Ірпенем, вищий пункт якого на північному сході від села підноситься на 666 футів над рівнем моря, оголоне уже давно від лісів і має грунт, помірно придатний для хліборобства, але по кількості недостатній для забезпечення продовольством багатолюдного села. Головне заняття жителiв становлять промисли i баришництво. Кожної весни майже половина їх їде на заробiтки в рiзнi кiнцi за 200 i бiльше верст, пiдряджуючись найчастiше в лiсах гонить дьоготь i смолу; решта орендують городи, сади, торгують бiлою глиною, сiллю, лiсом i т. п. 3аняття промислами та баришництвом зробили жителiв Соловiївки бiльш розвиненими порiвняно з навколишнiми поселянами, що пiдтвердилось пiд час останнього польського повстання (1863 р.). Село належало тодi Еразму Михайловському. За сприяння дiтей покiйного Михайловського польському заколоту 1863 року Соловiївський маєток їхнiй був конфicкований у казну i його продано за 34 тисячi рублiв князю Ширинському-Шихматову.

Церква в Соловiївцi Святителя Миколая, дерев´яна, збудована у 1789 роцi. (Двi статуетки євангелiстiв з цiєї церкви знаходяться в Києвi, в Нацiональному художньому музеї). Попередня церква описана у візиті 1746 року (Фастівського деканату). За штатами зачислена до 3-го класу; землі має 55 десятин. До соловiївського приходу зачислене село Морозiвка.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтiя Похилевича "Сказанiя о насєльонних мєстностях Кiєвской губернiї". Книга видана у 1864 та перевидана iз доповненнями у 1887 роках.)

Апостол Лука. Дерев’яна скульптура із церкви у с.Соловіївка Радомисльського повіту

Апостол Марко. Дерев’яна скульптура із церкви у с.Соловіївка Радомисльського повіту

У 1863 та 1864 у Соловіївці мали місце селянські заворушення.

Радянську владу встановлено в сiчнi 1918 року. Пiд час aвстро-нiмецької окупації село було охоплене повстанським рухом. Тут деякий час перебував волосний пiдпiльний штаб повстання.

"Чорною сторiнкою" для жителiв населеного пункту стали роки голодомору (1932 - 1933 рр.) та Великої Вiтчизняної вiйни (1941 - 1945 рр.).

Соловіївка: 1933

У роки Великої Вітчизняної війни 715 жителiв села билися проти нiмецько-фашистських загарбникiв. 3а виявлений героїзм у боях з ворогом 547 чоловiк нагороджено орденами й медалями. 330 - загинуло смертю хоробрих.

Соловіївка окупована 10 липня 1941 року. Визволена 11 листопада 1943 року. Вдруге окупована 15 листопада 1943 року. Визволена 26 грудня 1943 року. Вигнано на каторжнi роботи 290 чоловiк, закатовано та розстрiляно 27 чоловiк, спалено та зруйновано 170 будiвель колгоспу та колгоспникiв.

(Надано: Г. Гуменюк)

Книга пам´яті села Соловіївка

У 1972 році в Соловіївці було 822 двори з населенням 1749 чоловік. Сільській раді були підпорядковані села Малинівка та Морозівка. На території села була розміщена центральна садиба колгоспу "Новий хлібороб", який мав у користуванні 4316 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3746 орної землі. Провідними культурами були цукровий буряк, пшениця і жито. Було розвинуте птахівництво. За успiхи в розвитку сiльського господарства 73 колгоспники нагороджено орденами й медалями.

У селі була середня школа, де 32 вчителі навчають 364 учнів, будинок культури на 270 місць, бібліотека з книжковим фондом 9,2 тис томів.

Соловіївка сьогодні >>>

Творімо історію разом! Якщо у Вас є інформація про історію селища Брусилів або будь-якого села Брусилівського району, додайте її на наш сайт.

Вам буде вдячне не одне прийдешнє покоління.