Ставище та Високе

Село при Києво-Брестському шосе за 64 версти від Києва. Шосе перетинає в цьому місці струмок, що тече в річку Здвиж. Село Ставища роздiляється на дві половини або кутки, із яких один називається Ставища, а другий - Високе.

Жителiв обох статей в обох частинах православних 1180 i римських католикiв 120. В 1783 роцi нараховувалось 672.

За переказами, Ставища в давнину називалися Ковбижем i знаходилися дещо схiднiше в урочищi i нинi вiдомому пiд своїм стародавнiм іменем (Ковбиж), де мiститься давня криниця, признаки великих ставів, багато земляних бугрiв та pовів, а при оранцi полiв постiйно трапляються куски цегли, глиняного посуду, скло та залiзнi речi. Нещодавно в урочищi цьому збудований станцiйний будинок. Жителi розповiдають, що Ольга-княгиня, повертаючись iз Древлянської землi, зупинялася в Ковбижi, великому городi, якого нинiшнi Ставища i Небелиця були крайнiми частинами. В Актах про козакiв розповiдасться, що в листопадi 1684 року полiськi козаки iз польської шляхти Ян Котарський та Володимир Ловицький, зiбравши 300 чоловiк i заволодiвши з ними селом, взяли силою iз жителiв контрибуцiю в кiлька десяткiв злотих. Звідси варто зробити висновок: а) що Високе, нинішнє Ставище, в той час було невелике і бідне село; б) що воно в кінці XVIIстоліття належало якомусь Ставиському.

Ставища в 1763 роцi належали Iосифу Дев´ятковському, котрий письмово закрiпив за церквою її. Через 20 pоків село вже належало Войцеху Понiнському, пiдстаростi Луцькому. Тепер причислясться до маєтності князя Гедройця.

Церква в iм´я 3iшестя Святого Духа збудована в 1789 роцi, замiсть попередньої, в 1752 роцi зведеної, на мicцi ще древнiшої, землі має 38 десятин. До приходу її зачисленi двоє сiл того ж володiння: Раковичi та Paївка.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтiя Похилевича "Сказанiя о насєльонних мєстностях Кiєвской губернiї". Книга видана у 1864 та перевидана iз доповненнями у 1887 роках.)

Жителi Ставище брали участь у Брусилiвському повстаннi проти австро-нiмецьких військ у серпнi 1918 року.

Село пережило голодомор 1933 - 1934 рр. Про тi жахливi подiї свiдчить могила у чистому полi, де похованi жертви голоду.

Два рази через село прокотилося жахливе вогнище вiйни 1941 - 1945 років. Саме в районi Ставищ проходив рубiж, на якому були зупиненi гiтлерiвськi вiйська, якi наступали на столицю України - м. Київ.

172 жителi билися проти нiмецько-фашистських загарбникiв у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi. 80 чоловiк нагороджено орденами й медалями. 150 - загинув смертю хоробрих.

Ставище окуповане 10 липня 1941 року. Визволене 10 листопада 1943 року. Вдруге окуповане 21 листопада 1943 року. Визволене 24 грудня 1943 року. Вигнано на каторжнi роботи 66 чоловiк, спалено та зруйновано 153 будiвлi.

(Надано: Г. Гуменюк)

Книга пам´яті села Ставище

У 1972 році у селі було 403 двори з населенням 984 чоловiка. Сiльрадi були пiдпорядкованi населенi пункти Високе, Йосипівка, Костiвцi.

На територiї Ставищ була розмiщена центральна садиба колгоспу "Дружба", який мав в користуванні 5633 га сiльськогосподарських угiдь, у т. ч. 4747 га орної землi. Вирощували зерновi культури, картоплю. Було розвинуте м´ясо-молочне тваринництво. 3а сумлiнну працю й досягнутi успiхи у розвитку сiльського господарства 102 колгоспники були удостоєні орденiв й медалей, у т. ч. двома орденами Ленiна нагороджено колишнього голову колгоспу Е. І. Петрiвського, доярку 3. Й. Михайлiвську - орденом Ленiна. Ланковiй М. І. Стахiвськiй присвоєно звання Героя Соцiалiстичної Працi.

У селi була середня школа, де 22 вчителi навчали 240 учнiв, будинок культури на 300 мiсць, бiблiотека з книжковим фондом 7,3 тис.томів, амбулаторiя, дитсадок.

Ставище сьогодні >>>

Творімо історію разом! Якщо у Вас є інформація про історію селища Брусилів або будь-якого села Брусилівського району, додайте її на наш сайт.

Вам буде вдячне не одне прийдешнє покоління.