Брусилів у Великій Вітчизняній Війні

На початку 1943 р. після так званих «сталінських рейдів» з’єднань Сабурова й Ковпака на Правобережну Україну, розпочався якісно новий етап в історії партизанського руху. На той час Червона Армія, розгромивши добірні частини вермахту, розгорнула широкомасштабні наступальні операції. Фронт неухильно наближався до окупованої України. Це викликало величезне патріотичне піднесення населення.

Вельми промовисті епізоди партизанської війни згадує колишній комсорг 4-го батальйону Київського обласного з’єднання Івана Хитриченка Олександр Степанович Гордецький.

«Наприкінці липня 1943 р. батальйон, за наказом командування з’єднання, здійснив рейд від берегів Ірпеня у Макарівські ліси. В коротку літню ніч загони батальйону не встигли подолати степову частину шляху і перетнути шосейну дорогу Київ – Житомир, яку охороняли окупанти. Васильківський і частина Бишівського загону зупинилися для відпочинку біля с. Мар’янівка. Опівдні почувся гуркіт автомашин, які рухалися до місця відпочинку партизанів. Це були жандарми з м. Брусилів Житомирської області. Партизани прийняли бій. На заклик командира Васильківського загону Шмела Мукагова вони піднялися в атаку і за короткий час знищили майже всіх карателів, у тому числі й коменданта Брусилова німця Гофмана, який керував операцією (цей бій був неподалеку від села Яструбенька - примітка редактора).

Були втрати і серед партизанів. Загинули Харитон Бутаєв та Іван Прохоров, тяжке поранення дістав кулеметник Михайло Михайлов, який невдовзі помер. Був поранений комісар батальйону Григорій Кухар.

Згодом партизани прийняли рішення пробитися до лісового масиву біля с. Фасова поблизу Житомирського шосе і там продовжувати бій. Бійці створили кругову оборону, відбили кілька атак карателів і спромоглися знищити їх.

Мужньо билися кулеметники Валентин Радзієвський і Олег Іванейко, розвідник Михайло Санченко, заступник командира загону Герой Радянського Союзу Антон Грисюк, комісар загону Дмитро Сумароков. Друге поранення одержав Анатолій Єськін. З настанням темряви атаки гітлерівців припинилися, партизани вирвалися з оточення і повернулися у надірпінські ліси.

За різних обставин у боях з ворогом загинули партизани 4-го батальйону Борис Бобир, Дмитро Нестеренко, Іван Федоров, Марія Круковська, Петро Ковшеватський, Михайло Ісаков, Оксана Семініченко, Іван Дубінін, Микола Манченко, Василь Тимофєєв, Ліна Ухо, Григорій Каратюк… 16 жовтня 1943 р. в с. Ярошівка був спалений живцем партизанський лікар Петро Михайлович Буйко, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В квітні 1944 р. на Волині загинув Герой Радянського Союзу Грисюк Антон Степанович.

Дії партизанів Київського з’єднання, зокрема його 4-го батальйону, допомогли військам 1-го Українського фронту у листопаді 1943 р. визволити Київ».

<<< повернутися назад