Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)

У листопадових оборонних боях 1943 року на Брусиловській землi на смерть стояли пiхотинцi, танкicти, сапери, але особливу мужнiсть виявили артилеристи. 21 листопада в бою бiля села Озеряни (нинi Нові Озеряни) артилеристи 12-го винищувального протитанкового артилерiйського полку вiдбивали атаку за атакою фашистських танків. 24-рiчний гарматний майстер 6-го батальйону молодший сержант Іван Норкін замiнив пораненого навідника i пiдбив 8 ворожих танків i 3 автомашини з пiхотою. В наступному бою він знищив ще один танк i взвод гiтлерiвцiв, за що був удостоєнний звання Героя. У полi бiля села Озеряни позиції 2-ої батареї того ж самого полку безперервно атакували ворожi "тигри" й «пантери». При черговiй атацi командир батареї вирiшив пiдпустити фашистські танки на близьку вiдстань, щоб розстрiлювати їх прямою наводкою. Головний танк iшов прямо на гармату, де навiдником був 22-рiчний сержант Iван Пореченков. Перший пострiл влучив прямо в цiль. Слiдом запалали ще три танки. Ворог не витримав i повернув назад, однак перепочинок був короткочасним. Нова ворожа атака - i 50 танків посунули на батарею. Та вiдважнi винищувачi не завагалися. Бiй тривав кiлька годин. З усієї гарматної прислуги боєздатним лишився один Пореченков. Він сам підносив снаряди, заряжав і розряжав гармату. Навіть тяжко пораненним вiдважний боєць продовжував вести бiй i зумiв пiдірвати ще два танки. Уродженець Псковськоi областi, Іван Пореченков загинув, грудьми перегородивши шлях фашистам на Київ. Похований він у братськiи могилi села Нові Озеряни. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Водночас у ходi оборонних боїв радянськi вiйська вели пiдготовку до контрнаступу. На кiнець грудня 1943 року вона була завершена. Одним iз напрямкiв Житомирсько-Бердичівської наступальноi операцii став Брусилiвський. Згiдно плану операцii саме з Брусилова, в обхiд лісистої і заболоченної мicцевостi Коростишiвського району через Корнин, Ружин радянськi війська мали прорватися до Козятина, захопити залізничний вузол, через який йшло постачання нiмецьких вiйськ на Україні. Наступ почався 24 грудня о 8 годинi 15 хвилин артилерiйською й авiацiйною канонадою по позицiях противника. Через 50 хвилин сiмнадцять стрiлецьких дивiзій першого ешелону при пiдтримцi танків 1-ої танкової армії перейшли в наступ.

Рубiж сiл Старицьке й Яструбенька ворог перетворив у мiцну оборону, яку вдалося прорвати воїнам 305-ї й 107-ї стрiлецьких дивiзiй. При цьому ворог вчинив вiдчайдушний опір. Долаючи його, мужнicть i вiдвагу виявили сотнi бiйцiв й офiцерiв, зокрема заступник командира батальйону 504-го стрiлецького полку старший лейтенант Л. Т. Семенов. У найкритичнiший момент бою, коли успiх наступу вирiшувала смiлива атака, він першим кинувся на ворожi укріплення, залучивши весь батальйон. Атака переросла в рукопашний бiй, в якому противник зазнав поразки. Особисто Л. Т. Семенов за допомогою гранат знищив двi кулеметні обслуги й гармату. За хоробрicть й смiливicть його було нагороджено орденом Богдана Хмельницького.

Частини 107-ї, 183-ї, 305-ї, 389-ї стрiлецьких дивiзiй повели бiй за Брусилiв, але зустрiли сильний опiр окупантiв. Спроба швидко оволодiти районним центром успiху не малa. На допомогу стрiлецьким дивiзiям пiд Брусилiв був перекинутий дивiзiон 101-ї гаубичної артилерiйської бригади, який обрушив на ворожi укрiплення сотнi снарядiв. Опiр нiмецько-фашистських вiйськ був зломлений, i в нiч на 25 грудня 1943 року центр району визволено.

Бiй за визволення села Соловіївки вели воїни 100-ї cтрілецької дивiзii. Противник спробував контратакувати пiхотою з 12 танками. Коли головний ворожий танк наблизився до позицiї кулеметної обслуги, її командир рядовий В. Г. Тихонов, уродженець Білгородської областi, iз зв´язкою гранат кинувся йому назузстріч. Вiдважний кулеметник пiдiрвав ворожий танк, але при цьому загинув i caм. Йому посмертно присвоено звання Героя Радянського Союзу.

Справжнiй героiзм виявили танкісти 44-ї i 45-ї гвардiйських танкових бригад пiд час визволення брусилiвської землi. Так, 24 грудня командир 125-го танкового батальйону 44-ї гвардiйської танкової бригади майор П. І, Орєхов одним iз перших увiрвався в с. Гнилець (нинi Долинiвка), розгромив цiлу ворожу колону: 12 гармат i 10 автомашин були знищено та в полон взяли 50 гiтлерiвцiв. Розвідувальна група передового загону тієї ж бригади пiд керiвництвом лейтенанта Г. С. Петровського вiдбила численi контратаки противника в районі села Гнилець.

За перший день наступу радянських вiйськ на Брусилівщину були визволенi села Лазарівка, Морозiвка, Соловіївка, Дiбрiвка, Хомутець, Вільшка, Дивин. Пiзно вночі Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков доповiдав у Ставку Головнокомандуючого про результати першого дня наступу: "Прорив оборони противника в районі Брусилова армiями Леселідзе, Москаленка i лiвим флангом Гречка - здiйснено". Наступного дня (25 грудня 1943 року) вся територiя Брусилівського району була очищена від німецько-фашистських загарбників.

Після звiльнення району до лав діючої армії з числа його жителiв було призвано близько 1000 чоловік, з яких українці становили, абсолютну більшість. Вiдступаючи, гiтлерiвцi пiсля себе залишили страшну картину. Вони зруйнували Будинок культури, Палац пiонерів, двоповерхову середню школу, млин, МТС в районному центрi, 40 тваринницьких господарств, майно вcix колгоспів.

(Автор: О.М.Іващенко "Книга пам´яті Брусилівського району")

<<< повернутися