"Стефан, Божою милістю король Польський, надає цю грамоту Яцьку Бутовичу на відбудову містечка Брусилова і надання Брусилову Магдебурзького права."
(дано у Варшаві на сеймі вільнім, дня сімнадцятого лютого, року 1585)

Брусилівський час  

УКР

РОС

ENG

  ІСТОРІЯ
 

СТАТТІ ПРО ІСТОРІЮ

Віктор Ткаченко "Про голодомор і історичну пам´ять"
Лист члена ЛКСМУ Г. І. Ткаченка Секретарю ЦК КП(б]У С. В. Косіору
В.З. Савченко "Де ж той Здвиженськ?"
В. Кисіль "Брусилів в складі Київської Русі"
В. Кисіль "Брусилів під владою Польщі"
В. Кисіль "Брусилів і царська Росія"
О.М. Іващенко "Брусилівський район напередодні Великої Вітчизняної війни"
О.М. Іващенко "Початок війни, та організація підпілля на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Підпільна та партизанська боротьба на Брусилівщині"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)"
О.М. Іващенко "Бої за визволення Брусилівського району (2 частина)"
 
 

 

Бої за визволення Брусилівського району (1 частина)

8 листопада 1943 року вiйська 1-го Українського фронту визволили столицю України місто Київ, i радянськi вiйська, продовжуючи наступ, почали визволяти міста й села Житомирщини. Однак фашисти не хотiли змиритися з втраченими позицiями i прагнули знову захопити Київ. Зосередивши великi сили, гiтлерiвцi перейшли в контрнаступ на Житомирському i Брусилівському напрямках. У ходi жорстоких i кровопролитних боїв радянськi війська змушенi були перейти до оборони.

Одним iз епiцентрiв цих боїв стала територiя району. Сорок днiв i ночей радянськi воїни рiзних нацiональностей героїчно билися з нiмецько-фашистськими загарбниками, 5246 з них полягли смертю гepoїв і залишилися навiки в Брусиловській землі. Про їх безсмертний подвиг переконливо розповiдають документи й матеріали Центрального apxiву Міністерства Оборони.

3 середини листопада 1943 року на Брусилiвському напрямку ворог контратакував великими силами, кидаючи у бiй по 100-200 танків. Вкрай напружена обстановка склалася на рубежi Соловiївка, Морозiвка, Хомутець, Вільшка, де оборону тримали воїни 70-ї гвардiйської i 71-ї стрiлецьких дивiзiй за допомогою iнженерно-мiнних загороджень. Особливо важким видався день 15 листопада. Зранку стояв густий туман i панувала надзвичайна тиша. Та о десятiй годинi раптово здригнулася земля вiд вибуху снарядiв та мін і в повiтря злетiли чорнi стовпи землi й диму. То гiтлерiвцi вiдкрили шалений артилерiйський вогонь по радянськiй оборонi, пiд прикриттям якого намагалися пройти мінне поле. Бiля села Соловiївка ворогу вдалося прорвати оборону i фашистськi танки вiдразу рушили в пролом, що утворився. Коли сапери не зумiли зупинити танковйй прорив, керiвник групи саперiв майор А. В. Kocapєв повiв мiнний загороджувач назустрiч ворожим танкам. Прорив був зупинений цiною життя багатьох вiдважних воїнів. Загинув i А. В. Косарєв, уродженець Рязанської областi, який за мicяць до цього здiйснив свiй подвиг на Днiпрi i був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Його поховали в братській могилі села Соловіївка.

У наступнi днi 16-18 листопада обстановка для радянських вiйськ погiршилася. В другiй половинi дня 16 листопада ворог перенiс свої атаки в напрямку сіл Водотиї і Вільня, де оборону тримала 211-а стрiлецька дивiзiя. В критичнiй ситуацiї опинився 2-й батальйон 894-го полку. Його з ycix бокiв оточили ворожi пiдроздiли і лише смiлива й раптова нiчна атака, в ходi якої було знищено 8 фашистських танків, допомогла батальйону вийти з оточення.

Бiля села Морозiвка стiйко й самовiддано билися з гітлерівцями бiйцi 70-ї гвардiйської та 71-ї стрiлецьких дивiзiй. Однак сили були нерівні. Радянськi частини змушенi були вiдступити на новіi рубежi, втративши багато своїх бiйцiв. Серед них загинули в бою капiтан Г.І. Гурєв, уродженець Курської областi, якому мicяцем ранiше було присвоєно звання Героя Радяиського Союзу за подвиг пiд час форсування Днiпра, а також навiдник гармати Л.І. Попов, уродженець Воронезької областi, якого за подвиги при звiльненнi Харківщини також було удостоєно звання Героя Радянського Союзу.

На світанку 18 листопада розгорiвся жорстокий бiй бiля села Хомутець, де оборону тримали 264-й стрiлецький полк i 1432-й артилерійський полк 37-ї артилерiйcької бригади. Три доби на їх позицii безперервно сунули танки, самохiдки i транспортери з піхотою, яких з неба прикривала фашистська авiацiя. Мужностi й вiдвазi захисників не було меж, за цей час вони пiдбили 20 танків. Коли на одну з батарей прорвалися два ворожi танки, командир 1432-го полку пiдполковник І. М. Шумилiхiн сам став бiля прицiлу i знищив їх. За вміле керівництво полком i особисту хоробрiсть у цьому бою йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Славний син Вологодської областi загинув у бою за місто Львів.

(Автор: О.М.Іващенко "Книга пам´яті Брусилівського району")

<<< повернутися          читати далі>>>

 

     

© 2007 "Брусилів-Онлайн". Усі права захищені. Пишіть нам на електронну пошту

Повне або часткове використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Брусилів-Онлайн" ( для Інтернет-ресурсів - наявність активного гіперпосилання на http://brusilov.org.ua/ ).
Адміністрація сайту не несе відповідальність за достовірність інформації рекламного характеру.
Адміністрація сайту не завжди поділяє думки авторів.
Авторські права на статті, твори літератури чи мистецтва, що представлені на цьому сайті, належать їх авторам.