ПАВЛО ПЕТРОВИЧ КАРМАЛЮК
(24.12.1907 (6.I.1908) - 08.05.1986 )

 Павло Петрович Кармалюк народився у селі Осівці на Житомирщині (нині село Осівці, Брусилівського району, Житомирської області).

З шести років почав співати у церковному хорі, згодом вступив до музично-драматичного технікуму, а потім і до Київської консерваторії.

Після закінчення його скеровують до Львівської опери, та взятися до праці він не встигає – за шість днів розпочалась Друга світова війна. Кармалюка забирають до фронтового ансамблю. Разом із ним співак проходить тисячі кілометрів, не раз бере до рук зброю...

Поранений під Курськом, Кармалюк потрапляє до саратовського шпиталю, де його баритон привертає увагу дирекції місцевого театру. Співака демобілізують і беруть на роботу солістом Саратовської опери.

У 1944 році цей видатний актор знову повертається до Львова і стає солістом Львівської опери, де пропрацює майже сорок років.

Серед сценічних образів Кармалюка - трагічний Ріголетто, жорстокий Скарпія, гордий Демон, величавий Мазепа, нескорений Гурман та десятки інших. “Павло Кармалюк був дуже доброю, душевною людиною, - розповідає його студентка, професор Львівської музичної академії ім. М. Лисенка, заслужена артистка України, авторка книжки “Павло Кармалюк” Володимира Чайка. - Тривалий час я була його постійною партнеркою в операх “Ріголетто” та “Травіата”, пліч-о-пліч ми співали у “Шукачах перлин” та “Кармен”.

Тогочасна гримерка Кармалюка у Львівській опері нічим особливим не вирізнялась. Вона була розрахована на трьох солістів. Проте одна особливість все ж була... Кармалюк був великим естетом та педантом - у всьому любив порядок. У його гримерці кожна річ мала своє місце: і грим, і костюми”.

Меморіальна гримерка Кармалюка розрахована на чотирьох провідних солістів Львівської опери. Там є піаніно, столики для гримування, величезні дзеркала та душова кабінка.

Нагороджений орденом "Знак Пошани" та медалями.

Більше про життя і творчість Павла Петровича Кармалюка читайте в статті М.І. Каплаушенка "І поруч з ним ходила пісня".