Автор: Микола ТИМОШИК, доктор філологічних наук, лауреат премії імені Івана Огієнка

Джерело: Іван Огієнко. "Життєписи Великих Українців"

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН (ІВАН ОГІЄНКО) І УКРАЇНСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ

Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов´язку. І це не випадково. Адже природжений хист ученого, педагога, державного, громадського, церковного та культурного діяча однаково успішно виявлявся у його діяльності і як мовознавця та літературознавця, і як перекладача та поета, і як редактора та видавця, і як ректора та міністра, і як православного митрополита та історика української церкви. Важко сказати, в якій із цих сфер діяльності Іван Огієнко (митрополит Іларіон) залишив найпомітніший слід. Одне незаперечне: він чесно й віддано служив українській справі, до останніх днів життя не полишав подвижницької діяльності на ниві відродження нації, її мови та культури. Переконує в цьому хоча б той факт, що бібліографія наукових і публіцистичних праць ученого та його художніх творів, за неповними даними, складає близько півтори тисячі назв, переважна більшість яких, на жаль, і сьогодні недоступна українському читачеві.

читати  >>>

Церковно-релігійна діяльність Івана Огієнка

Хронологічні рамки даного дослідження охоплюють період від початку української національно-демократичної революції до еміграції Івана Огієнка – Митрополита Іларіона за океан, до Канади – 1917-1947 рр., коли Іван Огієнко активно включився в церковно-релігійну діяльність по відродженню Української автокефальної православної церкви та його наступна діяльність в цій же сфері в часи європейської еміграції – в Польщі і Швейцарії.

Методологічними засадами дипломного дослідження є універсальні принципи науковості, історизму і об’єктивної істини. Працюючи над роботою, автор віддає пріоритет загальнолюдським, а не класовим цінностям, що відповідає сучасним вимогам в галузі суспільно-політичних та історичних досліджень.

читати  >>>

Іван Огієнко і вітчизняна наука: епістолярні свідчення

Епістолярна спадщина Івана Огієнка викликає на сьогодні немалий інтерес у багатьох науковців. В Україні видруковано його окремі листи до М.Грушевського, М.Шаповала, Л .Білецького, О.Маковея, І.Франка та інших визначних діячів українського народу. Для написання цієї статті автором проаналізовано 144 епістолярних джерела, невідомих широкому загалу: одинадцять листів до І.Свенцицького; чотири листи до В.Гнатюка; дев´ять листів до В.Пеленського; одинадцять листів до М.Возняка; три листи до І.Раковського; один лист до А.Шептицького; дев´яносто два листи до К.Студинського на 139 аркушах; чотири листи до Й.Скрутеня. Крім того, в її тексті процитовано уривки звернень Андрія Шептицького та Павла Скоропадського до Івана Огієнка, які черговий раз засвідчують його високий авторитет як науковця і духовної особи.

читати  >>>

Чи є у народу України національна культура? (Дискусія Івана Огієнка тривалістю 85 літ)

І.Огієнко – багато в чому постать неоднозначна чи й одіозна. Його доробок і вчинки ще за життя сприймалися по-різному: одні бачили в цьому беззаперечно обдарованому неординарному чоловікові безсоромного кар´єриста від науки, інші – вченого, свідомого свого обов´язку не лише перед Істиною, а й перед Народом та Богом. Усе це суб´єктивні оцінки.

Об´єктивні ж факти свідчать про те, що науковий, публіцистичний, письменницький та поетичний доробок цього видатного українця сягає майже 2000 праць, переважна більшість яких, на превеликий жаль, і досі невідома на Батьківщині. Але й ті з них, що вже перевидані в Україні, спіткала дивна доля: вони беззаперечно визнані непересічним явищем української культури та науки і ... благополучно зникають з наукового обігу, так і не діждавшись серйозного, глибокого, справді наукового аналізу.

читати  >>>

Еволюція творення образу Івана Мазепи у працях Івана Огієнка

У науковій і творчій спадщині Івана Огієнка (митрополита Іларіона) окреме місце посідають історичні монографії, історико-біографічні нариси, драматичні поеми, присвячені дослідженню життя й діяльності конкретних постатей, які залишили після себе помітний слід на культурній, духовній, науковій ниві української історії. Об´єктом наукового і творчого пошуку автор обирав, як правило, маловідомі, або й зовсім не відомі персоналії, якими з різних причин, передусім через ревне і самовіддане служіння українській справі, не мали права зацікавлюватися науковці

читати  >>>

ВІРА І ПРАЦЯ В ПЕРЕСВІДЧЕННЯХ МИТРОПОЛИТА ІЛАРІОНА

Незважаючи на своє селянське походження та на те, що він виростав без батьківської опіки, Іван Огієнко був людиною високої культури й любови до науки і праці. Він також був людиною багатьох талантів. Його природні обдарування бачили інші й спрямовували його у світ науки. Іван Огієнко вчився, працював і оправдав себе перед своїми дорадниками багатократно. Сам він дуже вдячно згадував проф. В. Перетца, що навчив його методології науки і праці. І ця методологічність проявлялася в усіх аспектах його життя і праці. Все у нього було своєрідне, дійсно огієнківське, все виконувалося згідно з добре продуманим планом.

Ніхто за нашого двадцятого століття не написав так багато, як професор Іван Огієнко, пізніше митрополит Іларіон. В нього був своєрідний огієнківський стиль: його мова - чиста, думка - ясна, речення - короткі, все основане на джерельному матеріалі. І все, написане Огієнком-Іларіоном, читається і розуміється легко.

читати  >>>

Проблеми національного виховання на прикладі біблії І. Огієнка

Ще за студентських років І. Огієнко задумав перекласти Біблію українською мовою. Займався вчений цією справою з 1921 до 1936 року. 1937 року були видані 4 Євангелія – Матвія, Марка, Луки, Івана – у місті Львові, а в 1939 р. у Варшаві – увесь Новий Заповіт. Переклад усієї Біблії професор закінчив 1940 року. Ця велетенська праця тривала майже чверть століття, бо Біблію перекладав І. Огієнко з оригінальних мов, якими були написані в перші віки християнської ери книги Старого й Нового Заповітів, тобто з давньоєврейської та грецької. Цей переклад здійснював не тільки відомий богослов, а й визначний мовознавець, професор лінгвістики.

На виконання роботи вченому довелося витратити багато часу й сил. Він опанував староєврейську, старогрецьку, латинську, церковнослов’янську, польську, німецьку, англійську мови, щоб правильно скористатись уже існуючими перекладами інших народів.

читати  >>>

МОВА РІДНА НАС ПРОБУДИТЬ
(Частина перша)

Вони, як сини, вертають додому цілими ключами ... Вертають до рідних порогів, як птахи, що одбилися чи були відстрілені з виріїв лихим чином. Злітаються на поклик батьківський, коли знову постає з попелу українське відродження, саме слово Україна чути чи не на всіх мовах світу, інтерес до неї такий, що поділив світ надвоє. Перша половина відкриває Україну, як нову слов'янську зорю на крайнебі світу, відкриває так, як свого часу Колумб Америку, також уточнюючи: це та Україна - між Індією і Америкою? Друга половина світу дивується менше, а більше триво­житься: встає з колін - не рабодинак, не гурт якогось населення, навіть не вціліле в січах військо, а встає з колін, із забуття, із недержавності, як долі, принуки, народ, другий за числом у слов'янстві, нелукавий в трудах, в терпіннях і прощеннях, але так підступно обманутий, обібраний.

читати  >>>

МОВА РІДНА НАС ПРОБУДИТЬ
(Частина друга)

Оце вже 110 літ сповнилося, як народився, з них понад 50 літ був заборонений, з чого не віданий кількома поколіннями, в т.ч. земляками. Але пам'ять людська воістину непідвласна насильству. З книг знаємо, що побачив світ за тиждень до Йордана, 15 січня 1882 року, у відомому з часів Київської Русі кушнірському містечку Брусилові, в українській з діда-прадіда родині кантоніста Івана Огієнка.

читати  >>>

МОВА РІДНА НАС ПРОБУДИТЬ
(Частина третя)

В чоло національно-визвольних змагань, а отже в політику України поставали тоді кращі інтелектуальні сили, цвіт інтелігенції ­ М.Грушевський, В.Винниченко, Симон Петлюра, цілі родини - Старицьких, Косачів, Рильських. Цій справі служили й брати Івана Огієнка, добрим учителем став Василь. Але волі, незалежності випало на їх долю не багато. До Брусилова наскакували то білі, то червоні, то зелені...

читати  >>>